Вальтер Венк

Вальтер Венк (нім. Walther Wenck; нар. 18 вересня 1900, Віттенберг — пом. 1 травня 1982, Рід-ім-Іннкрайс) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал танкових військ Вермахту (1944). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста (1942). Учасник Другої світової війни; був начальником штабу багатьох військових з'єднань і об'єднань, в останні тижні війни командувач 12-ї польової армії.

Вальтер Венк
Walther Wenck
Народження	18 вересня 1900(1900-09-18) Віттенберг, Провінція Саксонія
Смерть	1 травня 1982(1982-05-01) (81 рік) Рід-ім-Іннкрайс, округ Рід-ім-Іннкрайс, Верхня Австрія автомобільна аварія
Поховання	Бад-Ротенфельде, Нижня Саксонія
Країна	Німецька імперія  Веймарська республіка  Третій Рейх
Приналежність	Рейхсвер  Вермахт
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	піхота танкові війська
Роки служби	1919–1945
Звання	Генерал танкових військ
Формування	1-ша танкова дивізія 3-тя румунська армія Армійська група «Голлідт» 6-та армія 1-ша танкова армія Група армій «Південна Україна»
Командування	Армійська група «Венк» 12-та армія
Війни / битви	Друга світова війна Західний фронт Французька кампанія Східний фронт Операція «Барбаросса» Сталінградська битва Кам'янець-Подільський котел Західний фронт Центрально-Європейська операція Битва за Берлін
Автограф
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» Нагрудний знак «За поранення» в чорному Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Золотий німецький хрест Орден Хреста Перемоги Командор ордена Зірки Румунії

Біографія

Військова кар'єра

• 27 серпня 1919 — фанен-юнкер
• 1 листопада 1921 — фенрих
• 1 листопада 1922 — обер-фенрих
• 1 лютого 1923 — лейтенант
• 1 лютого 1928 — обер-лейтенант
• 1 травня 1934 — гауптман
• 1 березня 1939 — майор
• 1 грудня 1940 — оберст-лейтенант
• 1 червня 1942 — оберст
• 1 березня 1943 — генерал-майор
• 1 квітня 1944 — генерал-лейтенант
• 1 жовтня 1944 — генерал танкових військ

Вальтер Венк народився 18 вересня 1900 року у Віттенберзі в родині прусського офіцера Максиміліана Венка. В 11-річному віці вступив до кадетського корпусу прусської армії в місті Наумбург. З весни 1918 року продовжив навчання у військовому училищі в Грос-Ліхтерфельді. Після розпаду Німецької імперії у лютому 1919 року вступив у лави Фрайкора. 1 травня 1920 року зарахований рядовим у 5-й піхотний полк рейхсверу, а 1 лютого 1923 був підвищений в унтерофіцери. Лютого 1923 роки закінчив піхотне училище в Мюнхені.

Проходив військову службу на командних посадах у 9-му прусському піхотному полку, командував взводом, ротою у цьому полку. У травні 1933 року Венк був переведений у 3-й моторизований розвідувальний полк. Пройшовши курс підготовки при Генштабі, Венк у 1936 був зарахований до штабу бронетанкових військ, розквартированого в Берліні. 1 березня 1939 йому було присвоєно звання майора, і він був призначений штабним офіцером 1-ї танкової дивізії у Веймарі. У складі цієї дивізії Венк брав участь у бойових діях Польської та Французької компаній, де 18 травня 1940 року був поранений у ногу.

У 1942 році проходив службу викладачем у Військовій академії, начальником штабу LVII танкового корпусу і начальником штабу 3-ї румунської армії генерала Петре Думітреску на Східному фронті. 28 грудня 1942 року був відзначений Лицарським хрестом Залізного хреста.

З 1942 до 1943 року Венк був начальником штабу армійської групи «Голлідт» (пізніше переформована в 6-у армію), приписаної до тієї ж 3-й румунської армії. У 1943 році став начальником штабу 6-ї армії, а з 11 березня 1943 року — начальник штабу 1-ї танкової армії генерала кавалерії Ебергарда фон Маккензена, яку весною 1944 року він вивів з Кам'янець-Подільського котла. У 1944 році — начальник штабу групи армій «Південна Україна».

З 15 лютого 1945 року, за наполяганням Гайнца Гудеріана, Венк командував німецькими військами, що залучалися до контрнаступу в операції «Зонненвенде» (нім. Unternehmen Sonnenwende). Приблизно 1200 німецьких танків атакували позиції радянських військ, що наступали в Померанії. Однак операція була погано спланована, німецькі війська не мали достатньої підтримки, і 18 лютого контрудар завершився поразкою.

10 квітня 1945 року генерала танкових військ Венк командував 12-ю армією, що мала завдання захистити Берлін від наступаючих союзних сил на Західному фронті. В складних умовах війни в тилу армії Венка, на схід від Ельби, утворився великий табір німецьких біженців, що рятувалися від майбутніх радянських військ. Венк намагався всіляко забезпечити біженців харчуванням і проживанням. За різними оцінками, протягом деякого часу 12-та армія забезпечувала їжею більш ніж чверть мільйона чоловік кожен день.

7 травня 1945 року, після того як командувач 12-ї армії забезпечив евакуацію своїх військ та біженців через Ельбу, Венк здався американцям. Звільнений у 1947 році. З вересня 1948 року працював менеджером в компанії в Бохум-Дальхаузене. З 1960 року Венк — генеральний директор фірми «Diehl» в Нюрнберзі, що займалася виготовленням військової техніки і озброєння для бундесверу. У 1966 році вийшов у відставку.

У 1982 році Вальтер Венк загинув в автомобільній аварії поблизу австрійського Рід-ім-Іннкрайса.

Нагороди

• Німецький імперський спортивний знак в бронзі та сріблі
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років)
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» (4 вересня 1939)
• Залізний хрест
  • 2-го класу (18 вересня 1939)
  • 1-го класу (4 жовтня 1939)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному (18 травня 1940)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (1 серпня 1942)
• Німецький хрест в золоті (26 січня 1942)
• Орден Хреста Перемоги 3-го класу (21 вересня 1942)
• Лицарський хрест Залізного хреста (28 грудня 1942)
• Орден Зірки Румунії, командорський хрест з мечами (12 березня 1943)

Див. також

• Кристіан Гансен
• Мортімер фон Кессель
• Герман Ферч
• Вільгельм фон Тома
• Ганс-Юрген фон Арнім
• Ернст-Антон фон Крозіг

Література

• Dermot Bradley: Walther Wenck — General der Panzertruppe (= Soldatenschicksale des 20. Jahrhunderts als Geschichtsquelle. Bd. 3). 3. verbesserte Auflage, Biblio, Osnabrück 1982, ISBN 3-7648-1283-4.
• Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
• Patzwall, Klaus D.; Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941—1945 Geschichte und Inhaber Band II. Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. ISBN 978-3-931533-45-8.

Посилання

• Wenck, Walter. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 14 вересня 2019. Процитовано 21 жовтня 2019. (нім.)
• Wenck, Walther — нагороди генерала танкових військ Венка(англ.)
• Wenck, Walther «The Boy General» [Архівовано 23 липня 2019 у Wayback Machine.]
• Walther Wenck — Hitler's Last Hope? [Архівовано 21 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Walther Wenck [Архівовано 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.]