Вальтер Дорнбергер

Вальтер Роберт Дорнбергер (нім. Walter Robert Dornberger; 6 вересня 1895(18950906), Гіссен — 27 червня 1980, Баден-Вюртемберг) — німецький інженер-адміністратор, один з засновників важкого ракетного машинобудування, генерал-майор. Кавалер Лицарського хреста Хреста Воєнних заслуг з мечами.

Вальтер Дорнбергер
нім. Walter Robert Dornberger
Генерал-майор Вальтер Дорнбергер в британському таборі (1945)
Народився	6 вересня 1895(1895-09-06)[1][2][…]  Гіссен, Гессен, Німеччина
Помер	27 червня 1980(1980-06-27)[1][2][…] (84 роки)  Засбах
Країна	Німеччина  США
Діяльність	фізик, військовослужбовець, бортінженер, винахідник, офіцер, інженер, солдат
Alma mater	Берлінський технічний університет
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання	Генерал-майор
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди	Лицарський Хрест Воєнних заслуг з мечами Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Медаль «За відвагу» (Гессен) Лицарський хрест 2-го класу ордена Білого Сокола За поранення (нагрудний знак) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медіафайли у Вікісховищі

Вальтер Дорнбергер (ліворуч) поруч з В. фон Брауном після здачі в полон союзникам в травні 1945 року

Біографія

Після закінчення школи був призваний до армії. У Першу світову війну служив у важкій артилерії. У 1918 році потрапив у полон.

У 1930 році закінчив Шлоттенбургську вищу технічну школу в Берліні і в тому ж році за протекцією професора Беккера (згодом — генерала) був спрямований у відділ балістики Управління озброєннями сухопутних сил рейхсверу. Розпочав роботу асистентом капітана фон Горстіга.

Маючи звання капітана, став фактичним науковим куратором ракетних досліджень рейхсверу. У цей час він систематизував дані архівів і напрацювання по ракетній техніці прусських ракетних військ, кайзерівської артилерії і винахідників-одинаків, організував першу наукову експериментальну станцію для дослідження ракет на рідкому паливі в Кумерсдорфі під Берліном. Одночасно з розробкою рідинних ракет Дорнбергер курирував розробку ракет на твердому паливі.

Дорнбергер організував наукову групу, що створила першу в світі балістичну ракету, яка досягла кордонів космосу. У групу входили такі видатні вчені і конструктори: Артур Рудольф, Вальтер Тіль (спеціаліст по двигунах), Генріх Грюнов (механік), Вальтер Рідель, Гельмут Вальтер (конструктор серії реактивних двигунів «Вальтер»), Вернер фон Браун (прийнятий в групу в жовтні 1932 року), Гельмут Греттруп (керівник групи німецьких ракетників у СРСР), Пюлленберг, Шлуріке, Пюльман, Херман та ін. У 1945 році союзники отримали балістичну ракету, яка включає практично всі технічні системи та вузли, використовувані і в сучасних балістичних і космічних ракетах. Такі поняття як «стартовий стіл», «зворотний відлік часу», «ключ на старт» і «запалювання» з'явилися завдяки роботі цієї групи.

У 1937–1945 роках керував ракетним дослідницьким центром в Пенемюнде. Тут під його адміністративним керівництвом та технічним керівництвом Вернера фон Брауна було створено «зброю відплати» Третього рейху — ракету Фау-2. В кінці Другої світової війни під керівництвом Дорнбергера проводилися розробка та випробування міжконтинентальної крилатої ракетної системи А9/A10. З листопада 1944 року курирував створення Фау-3.

У 1945 році разом з Вернером фон Брауном і своєю ракетною групою здався в полон американцям. Після війни і відбування покарання за військові злочини у Великій Британії працював науковим консультантом фірми «Bell Aircraft Corporation».

Працював радником міністра оборони США.

У 1948 році Дорнбергер висунув ідею розміщення атомної бомби на навколоземній орбіті^[3].

Є одним із засновників протиракетної оборони США і багаторазових ракетних систем (космічних човників).

Нагороди

Перша світова війна

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Медаль «За відвагу» (Гессен)
• Лицарський хрест 2-го класу ордена Білого сокола з мечами (Велике герцогство Саксен-Веймар-Айзенахське)
• Чорний нагрудний знак «За поранення»

Міжвоєнний період^[4]

• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Почесний доктор інженерних наук Вищої технічної школи Берліна (1935)
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)

Друга світова війна

• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
• Лицарський хрест Хреста Воєнних заслуг з мечами (29 жовтня 1944)

Післявоєнний період

• Медаль Ойгена Зенгера (1966)