Вальтер Шимана

Вальтер Шимана (нім. Walter Schimana; нар. 12 березня 1898, Опава, Австро-Угорщина — пом. 12 вересня 1948, Зальцбург, Австрія) — один з військових лідерів Третього рейху, группенфюрер СС, генерал-лейтенант військ СС і поліції (20 квітня 1944).

Вальтер Шимана Walter Schimana
Вальтер Шимана
Командир 14-ї гренадерської дивізії Ваффен СС «Галичина»
30 червня 1943 — 20 листопада 1943
Наступник:	Фріц Фрайтаґ
Ім'я при народженні:	нім. Walther Otto Schimana
Народження:	12 березня 1898(1898-03-12) Опава, Австрійська Сілезія,  Австро-Угорщина
Смерть:	12 вересня 1948(1948-09-12) (50 років) Зальцбург,  Австрія
Країна:	Австро-Угорщина  Веймарська республіка  Третій Райх
Партія:	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Військова служба
Роки служби:	1914—1945
Звання:	Группенфюрер СС
Битви:	Перша Світова Війна Друга Світова Війна
Нагороди:	Золотий німецький хрест Пам'ятна військова медаль (Австрія) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Золотий партійний знак НСДАП Медаль «За вислугу років в НСДАП» Медаль «За вислугу років в НСДАП» Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Почесний кут старих бійців Кільце «Мертва голова» Спортивний знак СА Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився 12 березня 1898 року в Опаві, в сім'ї редактора газети «Загальнонімецька кореспонденція» (нім.Alldeutsche Korrespondenz). Після закінчення школи вступає до австрійського кадетського корпусу в Празі.

Після закінчення Першої світової війни вступив в Фрайкор. Працював бібліотекарем, а потім, банківським клерком. 17 грудня 1926 вступає в НСДАП, а потім в штурмовий загін в Мюнхені. У цьому ж році одружився, від шлюбу мав двох дітей. У період з 1932 по 1933 — начальник школи СА «Клейнлос». З 1933 по 1934 — командир штурмбанна. Очолював з березня 1934 по квітень 1939 групу СА «Дунай».

Кар'єра в СС

15 серпня 1939 вступає в СС. У 1940 призначений начальником школи жандармерії в Зулі, а з листопада 1940 по вересень 1941 — мотошколи жандармерії в Деггінгені. З липня 1942 по жовтень 1944 входив до складу штабу СС.

З вересня 1941 року до кінця листопада 1941 призначений керівником СС і поліції в Саратові^[1], а потім керівником СС і поліції при вищому керівництві СС і поліції «Центральна Росія». Керував і організовував антипартизанські операції на підконтрольних йому територіях, за що на Шиману покладена відповідальність за руйнування 103-х сіл і смерті 4018-ти чоловік. З січня по липень 1942 командував поліцейський полком «Центр». З 21 серпня 1942 керівник СС і поліції у Білорутенії (штаб-квартира в Мінську) і комендант Мінська. 30 червня 1943 очолив сформовану з українців добровольчу дивізію СС «Галичина» і бойову групу «Шимана», що воювала з партизанами між Мінськом і Борисовом. 18 жовтня 1943 призначений Вищим керівником СС і поліції у Греції, на цій посаді відіграв важливу роль у депортації грецьких євреїв. З 5 жовтня 1944 призначений Вищим керівником СС і поліції на Дунаї.

Смерть

Після війни Вальтера Шиману заарештували союзники, перебуваючи під вартою в Зальцбурзі, у вересні 1948 року він покінчив життя самогубством.

Нагороди

• Пам'ятна військова медаль (Австрія)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Залізний хрест 1-го і 2-го класу (1939)
• Хрест Воєнних заслуг 2-го ступеня з мечами
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Золотий партійний знак НСДАП
• Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі і сріблі (15 років)
• Шеврон старого бійця
• Кільце «Мертва голова»
• Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в золоті
• Спортивний знак СА в золоті
• Німецький хрест у золоті (7.08.1943)