Вальтер Шмітт

Вальтер Шмітт (нім. Walter Schmitt; 13 січня 1879, Гамбург — 18 вересня 1945) — німецький офіцер, один з організаторів СС, обергрупенфюрер СС і генерал військ СС (20 квітня 1942).

Вальтер Шмітт
нім. Walter Schmitt
Народився	13 січня 1879(1879-01-13)[1]  Гамбург, Німецька імперія
Помер	18 вересня 1945(1945-09-18)[2] (66 років)  Прага, Чехословаччина
Країна	Німеччина
Діяльність	політик, військовослужбовець
Знання мов	німецька
Учасник	Друга світова війна
Членство	СС[3][4] і СА
Посада	депутат рейхстагу Третього рейхуd
Військове звання	Обергруппенфюрер СС,  генерал військ СС (20 квітня 1942)
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[3] і Німецька національна народна партія
Нагороди	Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу За поранення (нагрудний знак) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Медаль «За вислугу років у СС» (12 років) Медаль «За вислугу років у СС» (8 років) Медаль «За вислугу років у СС» (4 роки) Медаль «За вислугу років в НСДАП» Золотий партійний знак НСДАП Почесний кут старих бійців Кільце «Мертва голова»
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

13 січня 1899 року вступив в 77-й (ганноверський) піхотний полк. Учасник Першої світової війни, командир роти. 31 грудня 1920 року вийшов у відставку. 1 серпня 1931 року вступив в НСДАП (квиток №592 784), 8 лютого 1932 року — в СС (посвідчення №28 737). З 1 січня 1934 року — начальник штабу оберабшніта СС «Ельба». 1 березня 1934 року призначений референтом рейхсфюрера СС, займався кадровими питаннями СС, причому його статус в організації постійно підвищувався. З 1 червня 1935 року — особистий референт рейхсфюрера СС і начальник управління кадрів СС (в складі Головного управління СС). Одночасно з 5 травня 1937 року займав пост інспектора юнкерських училищ СС. 1 червня 1939 року на базі управління (та інших підрозділів) було створено Головне кадрове управління СС, на чолі якого був поставлений Шмітт. 1 жовтня 1942 року зарахований для особливих доручень в особистий штаб рейхсфюрера СС. В кінці війни взятий в полон чеськими військами. На процесі військового трибуналу в Празі засуджений до смертної кари. Повішений.

Нагороди

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Почесний кут старих бійців
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Кільце «Мертва голова»
• Почесна шпага рейхсфюрера СС
• Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі (10 років)
• Медаль «За вислугу років у СС» 4-го, 3-го і 2-го ступеня (12 років)
• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
• Золотий партійний знак НСДАП (30 січня 1943)

Література

• Залесский К. А. СС. Охранные отряды НСДАП. — М.: Эксмо, 2005. — 5000 экз. — ISBN 5-699-09780-5.