Валяння

Валяння (або валка) — виготовлення вовняних виробів та їх ущільнення способом зчеплення і переплетення між собою волокон вовни.

Валяння
Оброблювана сировина	вовна
Валяння у Вікісховищі

У валянні використовують особливості будови вовняних волокон (наявність луски на поверхні) та їхні фізико-механічні властивості (пластичність, високі пружність та розтягуваність, здатність скорочуватися, звиватися тощо).

В процесі валяння вовну (власне повсть) розпушують, замаслюють і змішують, з суміші утворюють вату, а з неї нашаровуванням готують основу за формою виробу.

Основу ущільнюють, просочують розчином сірчаної кислоти і звалюють, після чого вдаються до опоряджувальних операцій (шліфування і чищення ворсу, пресування тощо).

Способом валяння виготовляють сукно (з попередньо витканої на верстаті вовняної тканини), повсть, бурки, кошми, повстяні килими, пітники для сідел, валянці, повстяні черевики тощо^[1].

Кустарні майстерні, в яких здійснювалося це виготовлення, носили назву валяльні (сукновальні, валюші)^[2][3][4].

Примітки

1. Войлочное производство или валяние шерсти // Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
2. Валяльня // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
3. Джочка Ірина Дериваційний потенціал дієслів із семантикою «майструвати, займатися рукоділлям» / Джочка Ірина // Вісник Прикарпатського університету. Філологія. — Випуск VI. — Івано-Франківськ: Плай, 2001. — 200 с. — С.142-150
4. Валюша // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

Джерела

• Валяння // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1978. — Т. 2 : Боронування — Гергелі. — 542, [2] с., [30] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. — с. 116

Посилання

• Валяння // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.