Валяння

Валяння (або валка) — виготовлення вовняних виробів та їх ущільнення способом зчеплення і переплетення між собою волокон вовни.

Валяння
Оброблювана сировина	вовна
Валяння у Вікісховищі

У валянні використовують особливості будови вовняних волокон (наявність луски на поверхні) та їхні фізико-механічні властивості (пластичність, високі пружність та розтягуваність, здатність скорочуватися, звиватися тощо).

В процесі валяння вовну (власне повсть) розпушують, замаслюють і змішують, з суміші утворюють вату, а з неї нашаровуванням готують основу за формою виробу.

Основу ущільнюють, просочують розчином сірчаної кислоти і звалюють, після чого вдаються до опоряджувальних операцій (шліфування і чищення ворсу, пресування тощо).

Способом валяння виготовляють сукно (з попередньо витканої на верстаті вовняної тканини), повсть, бурки, кошми, повстяні килими, пітники для сідел, валянці, повстяні черевики тощо^[1].

Кустарні майстерні, в яких здійснювалося це виготовлення, носили назву валяльні (сукновальні, валюші)^[2][3][4].