Ванда Дзедзиць

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дзедзиць.

Ванда Ядвіга Дзедзиць (пол. Wanda Jadwiga Dziedzic; з дому Божемська (пол. Borzemska); 2 жовтня 1912, м. Радехів, Австро-Угорщина — 1 лютого 2017, Лондон) — польська учителька та еміграційна діячка, заступниця державного секретаря Уряду Польщі у вигнанні^[1].

Ванда Дзедзиць
пол. Wanda Jadwiga Dziedzic
Народилася	2 жовтня 1912(1912-10-02)  Раде́хів, Австро-Угорщина
Померла	1 лютого 2017(2017-02-01) (104 роки)  Лондон, Велика Британія
Країна	Польща
Національність	полька
Знання мов	польська
У шлюбі з	Болеслав Дзедзиць
Нагороди

Життєпис

Закінчила школу у Львові, потім навчалася у Кракові. Під час Другої світової війни була депортована радянською владою до Сибіру. Після підписання угоди Сікорського-Майського виїхала з СРСР через Індію до Великої Британії, де оселилася на постійне місце проживання. Після війни працювала учителькою та директоркою польських шкіл у Лондоні. Також була активною в емігрантському середовищі^[1].

Була членом Державної Ради Республіки Польща (1971—1972) та Національної Ради Республіки Польща протягом V, VI, VII, VIII каденцій (1973—1991). З 1978 року була заступником члена Капітули Ордена Відродження Польщі у вигнанні, а в 1990 році була обрана членом цього органу. 30 квітня 1987 року була призначена керівником відділу в Міністерстві культури і освіти в першому уряді Едварда Щепаника^[2][3]. 20 листопада 1989 року була призначена Президентом Республіки Польща у вигнанні Ришардом Качоровським на посаду заступника державного секретаря Міністерства культури і освіти^[4], а у зв'язку з виконанням місії влади Республіки Польща у вигнанні була звільнена з цієї посади 20 грудня 1990 року^[5].

Померла 1 лютого, а чин її похорону відбувся в костелі Христа Царя в Лондоні 6 березня 2017 року. З 1948 року була дружиною політика-емігранта Болеслава Дзедзиця (1909—1985), з яким мала доньку Кристину та синів Марка і Станіслава^[6].

Нагороди

• Командорський хрест ордена Відродження Польщі (27 лютого 2017, посмертно) — за заслуги у громадській, соціальній та благодійній діяльності^[7];
• Офіцерський хрест ордена Відродження Польщі (3 травня 1989) — за багаторічну самостійну, громадську та просвітницьку діяльність^[8][9];
• Лицарський хрест ордена Відродження Польщі (3 травня 1975)^[10][1];
• Золотий хрест Заслуги^[11].