Ванда (княжна)

Ванда (пол. Wanda або Wąda) — легендарна княгиня західних полян. Ім'я перекладається як «гачок», оскільки своєю красою і чеснотами міцно «чіпляла» жителів племені. Міф про Ванду поєднав в собі скандинавські легенди, античні та слов'янські міфи.

Коротка інформація Ванда, Народилася ...

Ванда

Народилася	VI ст.
Померла	VII ст. Вісла ·самогубство
Поховання	Курган (копець) Ванди
Національність	західні поляни
Діяльність	монарх
Титул	княгиня
Попередник	Лех II
Наступник	Лешко І
Конфесія	язичництво
Рід	Лехіти
Батько	Крак I
Брати, сестри	Крак II і Лех II
Медіафайли у Вікісховищі

Князювання

Походила з династії Лехітів. Після смерті князя Леха II влада перейшла до його сестри — Ванди. Панувала на початку VII ст. Ванда проявила себе справедливою і передбачливою володаркою.

При цьому вона, відповідно до «Великопольської хроніки», відкидала пропозиції про шлюб від сусідніх володарів, які розраховували за рахунок полян збільшити площу своїх володінь. Один з них, могутній князь алеманнів на ім'я Ритиґер, відправив сватів просити руки Ванди, погрожуючи в разі відмови війною. Вінцентій Кадлубек твердив, що Ванда була непохитна у своєму рішенні, зібрала величезне військо і виступила проти Ритиґера. Хоробрість князя алеманнів стала сходити нанівець і він відновив переговори про шлюб, на що Ванда твердо відповіла послам: передайте вашому князю, що шлюб з ним і з ким-небудь іншим мені ненависний, і я волію, щоб мене краще називали пані, ніж дружиною пана. Він оголосив мені війну, готує битву; нехай буде йому соромно, що при вишуканому до бою війську він, чоловік і князь, забувши про Марса, домовляється про справи Венери, і, відклавши зброю, веде переговори про шлюб". Вояки Ритигера, почувши про красу і чесноти Ванди і дізнавшись, що їм доведеться воювати за неправу справу, кинули зброю і пішли з поля битви. Ритигер з горя кинувся на меч і наклав на себе руки, а Ванда з почестями повернулася до Кракова.

Смерть

Про загибель Ванди подає «Великопольська хроніка». Бажаючи віддячити богам, вона призначила молебні на всіх вівтарях протягом 30-ти днів, після чого вирішила принести небачену жертву — саму себе, бажаючи, щоб безперервний блиск її діянь був затьмарені якимись нещасним випадком. Спочатку Ванда зарізала жертовну тварину, здійснивши жертвопринесення відповідно до звичаїв батьків, а потім сама кинулася у води Вісли. Поховали її в полі над річкою Длубней, за одну милю від Кракова, і могилі її були надані такі ж почесті, як і могилі Крака. Крім того, річка Вісла отримала назву Вандал, хоча воно і не прижилося, а племена, які мешкали на ній, стали зватися вандалами.

Вінцент Кадлубек твердив, що Ванда ще тривалий час правила Польщею, померла власною смертю. Версію стосовно самогубства Ванди поширював Ян Длугош. Хроніст Георгій Елурій вказує, що сестрами Ванди була Любуша, засновниця Праги, та Валуска — засновниця Клодзька.

Оскільки у Ванди не було дітей, поляки не стали обирати нового князя, а довгий час жили без єдиного правителя, вибираючи лише воєвод, яких загалом було 12.

В пізнє Середньовіччя міф про Ванду було використано як обґрунтування для панування королеви в Польщі, можливо легенда поширюється в часи правління королеви Ядвіги Анжу.

Ванда (княжна)

Життєпис

Князювання

Смерть

Пам'ять

Твори про Ванду

Джерела

Посилання

Wikiwand - on