Ванкорське нафтогазове родовище

Ванкорське нафтогазове родовище — гігантське родовище у Красноярському краї Росії, за 142 км від Ігарки та 250 км від Норильська. Розташоване на території Туруханського району поблизу від всесвітньовідомих родовищ півночі Тюменської області.

Ванкорське нафтогазове родовище
67°48′29″ пн. ш. 83°32′50″ сх. д.
Країна	Росія
Регіон	Красноярський край
Ванкорське нафтогазове родовище (Росія)
Ванкорське нафтогазове родовище у Вікісховищі

Загальна інформація

Родовище, яке відкрили у 1991 році, належить до Большехетського нафтогазоносного району Пур-Тазівської області Західно-Сибірської нафтогазоносної провінції.

Продуктивні горизонти залягають на глибині від 1650 до 2750 метрів та пов'язані із відкладеннями нижньої крейди.

Колектори — пісковики.

Ванкорське передусім знане як нафтове родовище. Утім, станом на 2016 рік за запасами газу воно знаходилось на шостому місці у Красноярському краї. Всього ж запаси за російською класифікаційною системою по категоріях  ABC1+С2 оцінюються у 524 млн т нафти та 106 млрд м³ газу.^[1] За іншими даними запаси дещо менші, передусім у частині газу — 490 млн т нафти та 74 млрд м³ газу.

Розробка

Розробка Ванкорського блоку (до якого також належать такі великі об'єкти як Тагульське, Лодочне та Сузунське родовища) розпочалась у 21 столітті. Промислова експлуатація Ванкорського родовища стартувала у 2009 році і вже у 2011-му тут видобули 15 млн т нафти. За планом розробки заплановано пробурити більш ніж 400 експлуатаційних свердловин, з яких більш ніж 300 — з горизонтальними відтинками.

Видача продукції відбувається через нафтопровід «Ванкор-Пурпе» та далі по системі «Транснафти». Одним із напрямів постачання нафти Ванкорського родовища є Далекий Схід, куди веде система ВСТО («Восточная Сибирь — Тихий Океан»).^[2][3]

На початковому етапі видобутий газ споживала Ванкорська ТЕС (до 1 млрд м³ на рік), тоді як надлишки закачували назад у пласт. В 2014-му ввелив дію газопровід Ванкорське – Хальмерпаютінське (передбачається, що поставки зовнішнім споживачам можуть досягати 5 млрд м³ на рік).^[3]

Проект реалізує компанія «Роснефть».