Ванєєв Володимир Дмитрович

Володимир Дмитрович Ванєєв (ос. Уанеты Владимир; 10 травня 1930, село Пона, Грузинська РСР — 2015, Цхінвалі, Південна Осетія, Грузія) — південно-осетинський прозаїк, драматург, лінгвіст і громадський діяч. Заслужений діяч науки Південної Осетії. Лауреат премії імені Коста Хетагурова Південної Осетії. Член Спілки письменників Південної Осетії. Лауреат літературної премії «Золотий Дельвиг»^[1].

Ванєєв Володимир Дмитрович
Народився	10 травня 1930(1930-05-10)  Chachinagid, Знаурський районd, Південно-осетинська автономна областьd, Грузинська РСР, Закавказька Соціалістична Федеративна Радянська Республіка, СРСР
Помер	2015  Цхінвалі
Діяльність	письменник, драматург, мовознавець
Знання мов	осетинська

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ванєєв.

Біографія

Народився в 1930 році в селянській родині в селі Пона, Грузинська РСР. В 1931 році разом з батьками переїхав до Цхінвалі. З 1937 року навчався в середній школі імені Максима Горького в Цхінвалі. Після школи вступив на навчання на історико-філологічний факультет Південноосетинського педагогічного інституту.

У 1949 році разом зі старшокласниками Хазбі Габуєвим, Левом Гассієвим, Зауром Джиоєвим і Георгієм Бекоєвим заснував підпільну організацію осетинської творчої молоді «Рæстдзинад» (Правда), яка виступала проти грузинізації осетинського народу в Південній Осетії. Група поширювала в громадських місцях рукописні листівки і прокламації за збереження осетинської мови та її викладання у навчальних закладах, за права осетинського народу говорити рідною мовою^[2]. У серпні 1951 року заарештований з іншими членами організації МДБ Грузинської РСР і засуджений на 25 років за «реакційну діяльність»^[3]. Відбував ув'язнення в умовах Крайньої півночі у Воркуті. У 1954 році реабілітований Верховним судом СРСР.

Після повернення в Південну Осетію викладав у південно-осетинських школах. З 1960 по 1963 роки викладав російську мову і літературу у восьмирічці в селі Бендер. З 1963 по 1966 роки — викладач у восьмирічці в селі Вілда. З 1966 року — завідувач відділу редакції газети «Дзау», з 1967 року — науковий співробітник, старший науковий співробітник Південноосетинського НДІ^[4]. Займався проблемами розвитку осетинської літературної мови. Захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук.

З 1967 року почав публікувати свої твори на сторінках періодичної преси Південної Осетії. У цьому ж році опублікував повість «Цардиппæрд» (Відщепенець). У 1970 році випустив збірку повістей «Сылгоймаджы боныг» (Щоденник жінки), збірки оповідань «Дыгурон легендæ» (Дигорська легенда) і «Фæндæгтæ, фæндæгтæ» (Дороги, дороги). У 2012 році висунутий на здобуття літературної премії «Золотий Дельвиг» за книгу «Білі хмари на чорному небосхилі»^[4][5].

Написав близько десятка п'єс, які були поставлені на сценах осетинських театрів.

Має двох синів: Володимир (1964 р. н.), Мурат (1968 р.р.).

Помер у квітні 2015 року^[6].

Література

• Бибоева И. Г., Казиты М. Р., Писатели Осетии, библиографический справочник, Владикавказ, Ир, 2015, стр. 362—363, ISBN 978-5-7534-1499-01
• Милена Тедеева, «Растдзинад»: Антиутопия Владимира Ванеева [Архівовано 8 вересня 2019 у Wayback Machine.]

Посилання

• Ванеев Владимир Дмитриевич — писатель [Архівовано 22 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
• «Золотой Дельвиг» для бывшего диссидента [Архівовано 22 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
• Новое наследие Владимира Ванеева [Архівовано 21 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
• Его беспокойная эпоха [Архівовано 22 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
• Подвиг национального достоинства Владимира Ванеева [Архівовано 22 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
• Владимир Ванеев: «Это было неслыханное рабство для нас» [Архівовано 22 жовтня 2019 у Wayback Machine.]