Варення Микола Романович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Варення.

Микола Романович Варе́ння (нар. 7 листопада 1917, Калинове — пом. 23 червня 2001, Івано-Франківськ) — український художник і педагог, дослідник Гуцульщини; член Спілки радянських художників України з 1958 року. Заслужений художник УРСР з 1987 року. Батько художниці Емілії Бучинської-Варення.

Варення Микола Романович
Народження	7 листопада 1917(1917-11-07)  Калинове, Попаснянський район, Артемівська округа, Донецька губернія
Смерть	23 червня 2001(2001-06-23) (83 роки)
	Івано-Франківськ, Україна
Країна	СРСР  Україна
Жанр	історичний живопис, портрет, пейзаж і натюрморт
Навчання	Одеське художнє училище (1940) і Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна
Вчитель	Мучник Леонід Овсійович, Павлюк Микола Артемович, Йогансон Борис Володимировичd, Анісович Владислав Леопольдович, Френц Рудольф Рудольфовичd, Сорокін Іван Семеновичd і Мєшков Василь Васильовичd
Діяльність	художник, педагог
Напрямок	соціалістичний реалізм
Відомі учні	Гнатюк Остап Романович
Працівник	Косівський державний інститут декоративного мистецтва і Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
Член	Спілка радянських художників України
Діти	Бучинська-Варення Емілія Миколаївна
Нагороди

Життєпис

Народився 25 жовтня [7 листопада] 1917(19171107) року в селі Калиновому (тепер селище міського типу Сєвєродонецького району Луганської області). У 1936—1940 роках навчався в Одеському художньому училищі імені Митрофана Грекова (викладачі Леонід Мучник, Микола Павлюк).

Учасник німецько-радянської війни. У 1940—1946 роках проходив службу у лавах Червоної армії у 95-му окремому полку зв'язку, де оформляв військові карти, зображував хроніку військових пересувань, обіймав посаду телеграфіста^[1]. Член ВКП(б) з 1943 року. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 квітня 1985), медалями «За бойові заслуги» (29 квітня 1943), «За перемогу над Німеччиною» (9 травня 1945)^[2].

Протягом 1946—1952 років навчався у Ленінградському інституті живопису, скульптури та архітектури (викладачі: Борис Йогансон, Владислав Анісович, Рудольф Френц, Іван Сорокін, Василь Мєшков). Дипломна робота — картина «На колгоспній птахофермі» (Ростовський обласний музей образотворчих мистецтв).

У 1953—1961 роках викладав живопис у Косівському училищі прикладного та декоративного мистецтва Івано-Франківськой області. У 1961—1972 роках — директор Івано-Франківської дитячої художньої школи. У 1972—1976 роках — голова Івано-Франківської організації Спілки художників України. У 1997—2001 роках — доцент Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Жив в місті Івано-Франківську на вулиці Радянській, № 48, квартира № 37 та вулиці Незалежності, № 55, квартира № 12^[3]. Помер в Івано-Франківську 23 червня 2001 року.

Творчість

Працював в галузі станкового живопису та станкової графіки в історичному, побутовому, портретному жанрах, а також писав пейзажі та натюрморти. Серед робіт:

живопис

• «Поранений солдат» (1942);
• «Мітинг матросів, солдат і робітників на Якорній площі в Кронштадті 23 жовтня 1905 року» (1952; Центральний військово-морський музей імені імператора Петра Великого, Санкт-Петербург);
• «Коля Піщенко — юний герой оборони Севастополя» (1953; Центральний військово-морський музей імені імператора Петра Великого, Санкт-Петербург);
• «Марко Черемшина серед гуцулів» (1954; Літературно-меморіальний музей Марка Черемшини, Снятин);
• «У вихідний день. Подруги» (1955);
• «Портрет Ганни Герасимович — майстрині гуцульської народної вишивки» (1965);
• «Гуцульський ярмарок» (1957);
• «Прийшли з городу» (1958);
• «Зустріч Червоної Армії в 1939 році у Прикарпатті» (1958—1960; Івано-Франківський краєзнавчий музей);
• «Піонери на привалі» (1962);
• «З минулого Карпат» (1964);
• «Радянський воїн» (1965);
• «Прикарпаття. 1941» (1967);
• «На полонині» (1969);
• «Гуцульщина — край мистецтва» (1975);
• «Господарі полонини» (1975);
• «Карпатський рейд Ковпака» (1985);
• «Влітку на Гуцульщині» (1988);
• «Доля людини» (1989, триптих);
• «Викладачі-засновники Косівського училища прикладного мистецтва» (1989);
• «Святкова Гуцульщина» (1990);
• «Свято в горах» (1991);
• «На Косівському базарі» (1991);
• «Пасхальний день» (1991);
• «Дівчина з букетом квітів» (1992);
• «Жіночий портрет» (1993);
• «На весіллі» (1994);
• «Легенда. Говерла й Прут» (1996);
• «На Великдень» (1996);
• «Тривожна ніч. Данило Галицький» (1996);
• «Роксолана» (1997);

ліногравюри

• «Сім'я колгоспника» (1961);
• «Після концерту» (1962);
• «У Косів на базар» (1962);
• «З поля» (1962);
• серія «Радянські жінки в Великій вітчизняній війні» (1964);
• серія «Нафтовики Долини» (1967);
• «Обід чабанів» (1970);
• серія «Історія Гуцульщини» (1985).

З 1954 року брав участь в обласних, з 1957 року — всеукраїнських, з 1963 року — всесоюзних художіх виставках. Персональні виставки відбулися в Івано-Франківську у 1968, 1972, 1977, 1979, 1985, 1987, 1997, 2002 (посмертна) роках, Косові, Долині, Верховині, Коломиї (усі в 1969 році).

В Україні твори художника зберігаються у Національному художньому музеї України, Закарпатському та Івано-Франківському художніх музеях, у Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського у Коломиї (три роботи). Також роботи художника зберігаються у музеях та приватних зібраннях у Польщі, Чехії, Канаді, США, Великій Британії та в інших країнах^[4].