Варфоломєєв Сергій Дмитрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Варфоломєєв.

Сергій Дмитрович Варфоломєєв (рос. Сергей Дмитриевич Варфоломеев; нар. 17 серпня 1945(19450817), Курган) — радянський та російський хімік, фахівець з фізичної хімії, член-кореспондент РАН (2006), завідувач кафедри хімічної ензимології хімічного факультету МДУ.

Варфоломєєв Сергій Дмитрович
рос. Сергей Дмитриевич Варфоломеев
Народився	17 серпня 1945(1945-08-17) (79 років)  Курган, РРФСР, СРСР
Країна	Росія
Діяльність	хімік, науковець
Alma mater	Хімічний факультет МДУd
Галузь	фізична хімія, ферменти
Заклад	МДУ
Вчене звання	професор (1982), член-кореспондент РАН (2006)
Науковий ступінь	доктор хімічних наук (1979)
Нагороди

Біографія

Сергій Дмитрович Варфоломєєв народився 17 серпня 1945 року у місті Курган Курганської області РРФСР.

У 1968 році закінчив хімічний факультет МДУ.

У 1971 році захистив кандидатську дисертацію, тема: «Регулювання світлом каталітичної активності ферментів».

У 1979 році — захистив докторську дисертацію, тема: «Біоелектрокаталіз».

У 1982 році — присвоєно вчене звання професора.

Із 1982 року — працює на посаді професора, а з 1987 року по теперішній час — завідувач кафедри хімічної ензимології хімічного факультету МДУ.

Із 1979 по 2001 роки — завідувач відділу біокінетики НДІ фізико-хімічної біології імені А. М. Білозерського.

25 травня 2006 року обраний членом — кореспондентом РАН.

Делегат IV з'їзду біофізиків Росії (20-26 серпня 2012 року, Нижній Новгород)^[1].

До 9 червня 2015 року працював директором Інституту біохімічної фізики ім. М. М. Емануеля РАН^[2].

Наукова діяльність

Галузь наукових інтересів: молекулярні основи біологічного каталізу, біокінетика й хімічна ензимологія, механізми ферментативних реакцій, гетерогенний каталіз на основі іммобілізованих ферментів і клітин, біоелектрокаталіз, відновлення енергетичних джерел, фізіологічно активні сполуки (простагландини, тромбоксани, лейкотрієни)^[3].

На хімічному факультеті МДУ читає курси «Сучасні проблеми біохімії та біотехнології», «Сучасні проблеми нанобіотехнології», «Кінетика складних біохімічних процесів», «Біотехнологія та прикладна біохімія», «Хімічні основи життя».

Співавтор відкриття «Властивість ферментів брати участь у переносі електронів (біоелектрокаталіз)» (1985).

Має 47 патентів і авторських свідоцтв.

Автор 638 статей, 25 книг, 211 доповідей на конференціях, 154 тез доповідей^[4].

Нагороди та премії

• Державна премія СРСР (у складі групи,1984) — за цикл праць «Хімічні основи біологічного каталізу» (1964—1982).
• Премія Ленінського комсомолу (1974) — за цикл робіт з світлорегулюючих біокаталітичних систем.
• Премія імені М. В. Ломоносова I ступеня (2000) — за цикл робіт «Біоелектрокаталіз, біосенсори та сенсорні технології»^[5].