Василе Войкулеску

Василе Войкулеску (рум. Vasile Voiculescu; 27 листопада 1884, Бузеу — 26 квітня 1963 Бухарест) — румунський письменник, поет, драматург, релігійний мислитель і медик.

Василе Войкулеску
рум. Vasile Voiculescu
Народився	27 жовтня 1884(1884-10-27)[1][2]  Пирсков, Бузеу, Румунія[3]
Помер	26 квітня 1963(1963-04-26)[1][2] (78 років)  Бухарест, Румунія[3]  ·злоякісна пухлина
Громадянство	Румунія
Діяльність	румунський письменник, поет, драматург, релігійний мислитель, медик
Alma mater	Бухарестський університет
Знання мов	румунська[4]
Мова творів	румунська
Членство	Румунська академія
Василе Войкулеску у Вікісховищі

Політв'язень комуністичних тюрем.

Біографія

Народився в селі Пирсков повіту Бузеу 27 листопада 1884 в родині Костаке і Султани Войку. Батько Василе в молодості був бродячим торговцем, дід тримав бакалійну лавку.

Навчався в школі в Пирскові, потім в ліцеях імені Александра Хиждеу в Бузеу і імені Георгія Лазаря в Бухаресті. Після здобуття середньої освіти поступив спочатку на Факультет філології та філософії Бухарестського університету, але, провчившись на ньому недовгий час, перевівся на медичний факультет, який закінчив у 1909.

21 лютого 1910 одружився з Марією Мітеску (померла в 1946 від інсульту), від якої в нього було згодом п'ятеро дітей.

Медичною практикою почав займатися в селі Горж.

Під час Першої світової війни очолював мобільний госпіталь. В цей же час став відвідувати літературні вечори Александру Влахуце. З 1916 до 1943 випустив 8 поетичних збірок.

З 20-х років творчість Войкулеску набула релігійного ухилу. Як говорив сам письменник, якби він не став лікарем, то вибрав би професію священника.

У 1920 вступив до Товариства румунських письменників.

Після приходу до влади комуністів, з 1947 року його перестали публікувати. Вже тільки після смерті Войкулеску, в 1964 році, був надрукований збірник його віршів «Останні, вигадані сонети Шекспіра в уявному перекладі В. Войкулеску», а в 1966 — роман «Закхей сліпий».

У 1958 році був заарештований разом з іншими учасниками релігійного гуртка «Неопалима купина» (Rugul aprins) і засуджений до чотирьох років ув'язнення.

В ув'язненні його здоров'я погіршилось; Василе Войкулеску помер через рік після звільнення 26 квітня 1963.

У 1993 посмертно був обраний членом Румунської академії.

Творчість

У поетичній творчості, за оцінками румунських критиків, близький до традиціоналістів, що продовжували традиції румунської поезії XIX — початку XX століття.

Найбільш значущими вважаються посмертно опубліковані твори письменника.

Пам'ять

• Бібліотека повіту Бузеу названа на честь Василе Войкулеску.
• У рідному селі письменника Пирскове працює Будинок-музей Василе Войкулеску.
• Проводиться щорічний національний літературний конкурс імені Василе Войкулеску.