Васильєвський Василь Григорович

Васильєвський Василь Григорович (02.02(21.01).1838–25(13). 05.1899) — російський історик-візантолог. Академік Петербурзької АН (1890; член-кореспондент 1876). Започаткував вивчення аграрної політики Візантії, її податкової системи. У своїх наукових працях показав вплив слов'янської колонізації Балканського півострова на розвиток у Візантії вільної селянської общини. Вивчав русько-візантійські відносини 10–12 ст. Опублікував низку історичних джерел, додавши до них ґрунтовні коментарі. За ініціативою Васильєвського було створено «Византийский временник» (1894) і він став одним із його редакторів. Помер у м. Флоренція (Італія).

Васильєвський Василь Григорович
Народився	21 січня (2 лютого) 1838 або 2 лютого 1838(1838-02-02)[1]  Ilyinskoed, Любимський повіт, Ярославська губернія, Російська імперія
Помер	13 (25) травня 1899 (61 рік)  Флоренція, Королівство Італія[2]
Країна	Російська імперія[3]
Діяльність	історик, класицист, візантолог, викладач університету
Alma mater	Імператорський Санкт-Петербурзький університет[d][3]
Галузь	візантологія[4][3] і історія[4][3]
Заклад	Імператорський Санкт-Петербурзький університет[d][3]
Вчене звання	академік[3]
Науковий керівник	Михайло Стасюлевич
Відомі учні	Платонов Сергій Федорович
Аспіранти, докторанти	Alexander Vasilievd[5]
Членство	Петербурзька академія наук Російська академія наук Сербське вчене товариствоd Сербська академія наук і мистецтв

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Васильєвський.

Праці Васильєвського, серед яких виділяється «Законодательство иконоборцев» (1878), і нині мають непересічну наукову цінність.