Василів Леонід Ерастович

Василів (Василіїв, Васильєв) Леонід Ерастович (18.08.1896, Київ — дата смерті невідома після 1953) український військовий і громадський діяч, інженер-агроном. Військове звання сотник кінноти Армії УНР, поручник дивізії Галичина.^[1]

Василів Леонід Ерастович
Сотник
Загальна інформація
Військова служба
Роки служби	1917–1921
Приналежність	УНР
Вид ЗС	Армія УНР  14-та гренадерська дивізія Ваффен СС «Галичина»
Нагороди та відзнаки
Хрест Симона Петлюри

Відповідно до українського законодавства є борцем за незалежність України у XX столітті.^[2]

Життєпис

Леонід Василів народився в сім’ї Ераста й Олени Васильєвих. Закінчив Воронезький кадетський корпус (1915). Надалі був мобілізований до російської імператорської армії. В українській армії перебував з 1917 року до інтернування в Польщі. Служив у 3-му кінному полку 3-ї Залізної дивізії Армії УНР.^[1]

Після закінчення війни переїхав до Чехословаччини та 5 серпня 1924 року був зарахований на агрономічний підвідділ агрономічно-лісового факультету УГА. У 1943 році був один з ініціаторів створення УВВ у складі Вермахту. Звільнений із дивізії за станом здоров’я.^[1]

Як “керівник канцелярії Військового ресорту” листовно привітав 26-й ’їзд Товариства бувших вояків УНР у Франції, який відбувся 24 — 26 травня 1969 року.^[1]

Публікації

Автор публікацій у двох числах журналу “Вісті” за 1953 рік — ’’Битва за Москву. Контрнаступ совєтської армії зимою 1941 року” та “Завдання модерної піхоти”^[1]

Нагороди

Був нагороджений Хрестом Симона Петлюри (нагороджений під № 3182)^[3]