Вася (кратер)

Вася (лат. Vasya) — маленький місячний кратер у північно-західній частині Моря Дощів, поблизу мису Геракліда. Діаметр — близько 100 метрів^[1], глибина — 8 метрів^[2]. На північному заході межує зі 150-метровим кратером Ніколя. Координати — 38.1983° пн. ш. 34.9816° зх. д. / 38.1983; -34.9816 (Вася)^[1] Має нечіткі краї та вкритий численними меншими кратерами. Був відвіданий «Місяцеходом-1», що зупинився там на другу свою ночівлю^[4][5].

Вася лат. Vasya
Вася — нечіткий кратер нижче центру. У його верхній частині видно слід «Місяцехода-1» (темна подвійна лінія). Великий кратер ліворуч угорі — Ніколя. Знімок Lunar Reconnaissance Orbiter (2011), ширина — 245 м
Вася — нечіткий кратер нижче центру. У його верхній частині видно слід «Місяцехода-1» (темна подвійна лінія). Великий кратер ліворуч угорі — Ніколя. Знімок Lunar Reconnaissance Orbiter (2011), ширина — 245 м
38°11.9′ пн. ш. 34°58.9′ зх. д.
Небесне тіло	Місяць
Тип	метеоритний
Діаметр	0,1[1] км
Найбільша глибина	8[2] м
Епонім	Зменшувальна форма імені «Василь»[3]
У базах даних	GPN
Вася у Вікісховищі

Назву цього кратера було затверджено Міжнародним астрономічним союзом 14 червня 2012 року в числі назв 12 дрібних кратерів на шляху «Місяцехода-1»^[3][6]. Як і інші малі місячні кратери^[7], офіційно вони названі не на честь конкретних осіб, а просто людськими іменами^[3]. Однак ці імена не є випадковими: вони нагадують про людей, що працювали над радянською місячною програмою^[5]. «Вася» — це Василь Іванович Чубукін^[8], член групи керування місяцеходом^[9][10].

Цей кратер — крайня південна точка маршруту «Місяцехода-1»^[1]. Він прибув туди 21 грудня 1970 року, і 22 лютого приготувався до ночівлі. Вона тривала до 8 січня 1971, а 9 січня апарат знову почав рух і поїхав на північ — вже дещо іншим маршрутом^[11][12][13]. Складний рельєф схилів Васі, вкритих камінням та дрібними кратерами, вимагав особливо уважного вибору маршруту. Тому цей кратер став першим місцем, де місяцехід виконав стереофотограмметричну зйомку поверхні^[14]. Також у ньому, як і в багатьох інших місцях, було зроблено дослідження хімічного складу ґрунту^[13].

У 2010 році супутник Lunar Reconnaissance Orbiter уперше відзняв область цього кратера з детальністю, що дозволяє побачити сліди місяцеходу^[15]. Роздільна здатність знімків цього місця, зроблених цим супутником, досягає 0,3 метра на піксель^[5].