Васіліос Котроніас

Васіліос Котроніас (грец. Βασίλειος Κοτρωνιάς; 25 серпня 1964, Афіни) — грецький шахіст, гросмейстер від 1990 року, від 1998 до 2004 року представляв Кіпр^[1].

Васіліос Котроніас
Оригінал імені	грец. Βασίλειος Κοτρωνιάς
Варшава, 2013 рік Варшава, 2013 рік
Країна	Греція  Кіпр  Греція
Народження	25 серпня 1964(1964-08-25) (61 рік) Афіни
Титул	гросмейстер (1990)
Рейтинг ФІДЕ	2539 (травень 2016 року)
Піковий рейтинг	2628 (січень 2008 року)

Шахова кар'єра

Від середини 1980-х років належав до когорти провідних грецьких шахістів, зокрема, десять разів здобував золоту медаль чемпіонату країни (у 1986, 1987, 1988, 1990, 1991, 1992, 1994, 2006, 2010^[2], 2014^[3] роках). Тричі (1997, 1999, 2004) брав участь у чемпіонаті світу ФІДЕ, які проходили за кубковою системою. Першого разу вибув у 1-му раунді, а другого і третього — у 2-му раунді (програвши відповідно Вадимові Мілову, Олексієві Дрєєву i Олександрові Грищуку)^[4]. У 2014 році здобув у Ханьї срібну медаль чемпіонату середземноморських країн в особистому заліку^[5].

Досягнув багатьох успіхів на міжнародній арені, виграв чи поділив 1-ше місце, зокрема, в:

• Афінах (1989, з Євгеном Васюковим i Спірідоном Скембрісом, а також двічі на турнірах Акрополіс, у 1988 i 2003 роках),
• Ханьї (1991),
• Вейк-ан-Зеє (1992, турнір Sonnevanck),
• Комотіні (1993, з Ільдаром Ібрагімовим, Марґейром Петурссоном, Євгеном Пігусовим i Зурабом Стуруа),
• Перістері (1993, 1994),
• Геусдалі (1993, 1994, 1995),
• Керкірі (1995),
• Анкарі (1995, зональний турнір, з Ашотом Анастасяном i Гіоргі Георгадзе),
• Рішон-ле-Ціон (1996, з Борисом Альтерманом),
• Панормосі (1998, зональний турнір, з Алтіном Селою),
• Гамбургу (2001, із, зокрема, Клаусом Бішоффом, Павлом Коцуром i Аліком Гершоном),
• Каппель-ла-Гранд (2002, із, зокрема, Томасом Лутером, Лівіу-Дітером Нісіпяну, Володимиром Бакланом, Валерієм Невєровим i Хесусом Ногейрасом),
• Гібралтарі (2003, з Найджелом Шортом),
• Гастінґсі (2003/04, з Джонатаном Ровсоном),
• Каламарії — двічі (2005, 2007),
• Стокгольмі (2007/08, турнір Rilton Cup, з, зокрема, Євгенієм Агрестом, Сергієм Івановим, Кайдо Кюлаотсом, Радославом Войташеком, Пією Крамлінг i Томі Нюбаком),
• Каппель-ла-Гранд (2008, з Андрієм Девяткіним, Юрієм Криворучко, Сергієм Федорчуком, Давидом Арутюняном, Костянтином Чернишовим, Ервіном Л'Амі i Вугаром Гашимовим),

Увага: список успіхів неповний (поповнити від 2009 року).

Неодноразово представляв Грецію i Кіпр на командних змаганнях, зокрема,:

• тринадцять разів на шахових олімпіадах (1984, 1986, 1988, 1990, 1992, 1994, 1996, 2000, 2002, 2004, 2006, 2008, 2012); медаліст: в особистому заліку — бронзовий (2008 — на 2-й шахівниці)^[6],
• на командному чемпіонаті світу (2010)^[7],
• вісім разів на командних чемпіонатах Європи (1989, 1992, 1997, 2001, 2003, 2005, 2007, 2013); дворазовий медаліст: в особистому заліку — золотий (2013 — на 5-й шахівниці) i срібний (2001 — на першій шахівниці)^[8],
• вісім разів на чемпіонатах балканських країн (1984, 1985, 1986, 1988, 1990, 1992, 1993, 1994); багаторазовий медаліст, зокрема, разом з командою: золотий (1992), срібний (1993) i бронзовий (1994)^[9].

Найвищий рейтинг Ело дотепер мав станом на 1 січня 2008 року, досягнувши 2628 пунктів, посідав тоді 1-ше місце серед грецьких шахістів^[10].

Є автором трьох книжок, що присвячені шаховим дебютам.

Публікації

• Beating the Caro-Kann, Batsford, London 1984, ISBN 0-7134-7415-7
• Beating the Flank Openings, Batsford, London 1996, ISBN 0-7134-7781-4
• Beating the Petroff, Batsford, London 2004, ISBN 0-7134-8919-7

Зміни рейтингу

Зміни рейтингу Ело^[11]