Вашуленко Микола Самійлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вашуленко.

Вашуленко Микола Самійлович (1 червня 1941(19410601), с. Дмитрівка, Бородянського району, Київської області — 3 вересня 2025^[1]) — український мовознавець, педагог-методист, доктор педагогічних наук (1992), професор (1993), член Національної академії педагогічних наук України (з 1995). Головний науковий співробітник Інституту педагогіки НАПН України.^[2] Почесний громадянин Глухова (2009) та Коцюбинського.^[3]

Вашуленко Микола Самійлович
Народився	1 червня 1941(1941-06-01)  Дмитрівка, Бородянський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Помер	3 вересня 2025(2025-09-03) (84 роки)
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	мовознавець
Alma mater	Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова
Аспіранти, докторанти	Лазаренко Наталія Іванівна
Нагороди

Буквар співавторства М. С. Вашуленка витримав понад 30 перевидань^[3].

Біографія

Народився 1 червня 1941(19410601) року у с. Жовтневе (нині Дмитрівка), Бородянського району, Київської області. У 1957 році закінчив Микулицьку середню школу. У 1961 закінчив Глухівський державний педагогічний інститут (факультет педагогіки і методики початкового навчання), 1972 — філолічний факультет Київського державного педагогічного інституту.^[3]

Кар'єра

У 1961—1964 — учитель початкових класів Шепетівської школи-інтернату Хмельницької області. У 1964—1965 — вихователь, учитель Бучанської школи-інтернату. У 1965—1969 — другий секретар Ірпінського міськкому ЛКСМУ. У 1969—1972 — учитель початкових класів Ірпінської середньої школи № 6 Київської області.^[3]

• 1972—1976 — молодший науковий співробітник НДІ педагогіки України,
• 1976—1980 — старший науковий співробітник НДІ педагогіки України,
• 1980—1985 — завідуючий відділом початкового навчання,
• 1985—1992 — старший науковий співробітник відділу початкового навчання,
• 1992–94 — завідуючий лабораторією початкового навчання Інституту педагогіки АПН України,
• 1994—1995 — заступник директора з наукової роботи Інституту педагогіки АПН України,
• 1995—2003 — гололовний вчений секретар АПНУ,
• 1996—2010 — член Президії ВАК України,
• 1999—2003 — професор кафедри української мови та методики її викладання ГДПУ,
• 2003—2007 — професор кафедри педагогіки і методики початкового навчання ГДПУ (від квітня 2008 — завідувач кафедри),
• від 2003 — головний науковий співробітник лабараторії початкової освіти.^[3]

У 1976 році захистив кандидатську дисертацію «Робота над орфоепією як одна з умов формування у школярів 1–3 класів навичок орфографічного письма (на матеріалі української мови)». Присуджено вчений ступінь кандидата педагогічних наук. У 1992 році захистив докторську дисертацію «Теорія і практика навчання української мови в чотирирічній початковій школі». Присуджено вчений ступінь доктора педагогічних наук.^[3]

Підготував 5 докторів і 37 кандидатів педагогічних наук, які працюють у різних вищих педагогічних навчальних закладах України.^[4]

У 2016 році присвоєне звання Почесного професора Глухівського НПУ ім. О.Довженка.

Помер 3 вересня 2025 року у віці 84 років^[1][5]. Прощання з покійним відбулося 5 вересня об 11 годині в ритуальній залі клінічної лікарні «Феофанія»^[6].

Наукова діяльність

Науковий керівник авторських колективів і співавтор букварів, підручників «Рідної мови», української мови для 2, 3 і 4 класів.^[2]

Наукова діяльність пов'язана з дослідженням проблем змісту і методики навчання української мови молодших школярів.^[2]

Основні праці, за ЕСУ^[2]:

• «Орфоепія і орфографія в 1—3 класах» (1982),
• «Удосконалення змісту і методики навчання української мови в 1—4 класах» (1991),
• «Методика навчання української мови: Навч. посіб.» (1992) (співавтор),
• «Горішок: Інтегров. підруч. з грамоти, математики, ознайомлення з довкіллям для 1 кл. чотириріч. початк. школи.» (1999) (співавтор)^[7].

Нагороди та відзнаки

• Відмінник освіти СРСР (1982)
• Медаль А. С. Макаренка (1983)
• Бронзова медаль ВДНГ СРСР за підручник «Буквар» для підготовчих класів (постанова ВДНГ СРСР № 802–04.01.86 р.)
• Почесна грамота Міністерства освіти СРСР — за заслуги в розвитку педагогічної науки та у зв'язку з 60-річчям Інституту педагогіки АПН України (наказ М-ва освіти СРСР від 06.09.86 р.)
• Почесна грамота Міністерства освіти УРСР (наказ М-ва освіти УРСР № 106-к від 10.02.87 р.)
• Заслужений діяч науки і техніки України (1998)
• Відмінник освіти України (2001)
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2001)
• Медаль АПН України «Ушинський К. Д.» (2006)
• Знак МОН «За наукові досягнення» (2006)
• Медаль НАПН України «Григорій Сковорода» (2011)^[3]

• Державна премія України в галузі освіти 2011 року — у номінації «загальна середня освіта» за цикл робіт «Нова початкова школа» (у складі колективу)^[8]