Введенський Андрій Олександрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Введенський.

Андрій Олександрович Введенський (21 липня 1891, Перм — 13 вересня 1965, Київ) — радянський історик, доктор історичних наук (з 1946 року), професор.

Андрій Олександрович Введенський
рос. Андрей Введенский
Ім'я при народженні	рос. Андрей Александрович Введенский
Народився	21 липня 1891(1891-07-21) Перм
Помер	13 вересня 1965(1965-09-13) (74 роки) Київ
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР
Діяльність	історик, викладач університету
Alma mater	Петроградський університет
Галузь	історія
Заклад	Київський університет
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Науковий керівник	Лаппо-Данилевський Олександр Сергійович
Відомі учні	Мельник Леонід Герасимович
Аспіранти, докторанти	Гросул Яким Сергійович Мельникова Ірина Миколаївна Мельник Леонід Герасимович
Нагороди

Біографія

Народився 21 липня 1891 року у місті Пермі в сім'ї земського фельдшера. У 1912 році закінчив Пермську класичну гімназію, у 1920 році — факультет суспільних наук Петроградського університету. Працював в архівних установах, зокрема, у 1920 році виконував обов'язки завідувача Пермським губархівом. Вів боротьбу за порятунок приватних архівів, у тому числі строгановських. Захопившись строгановською темою, зберіг їй вірність до кінця життя.

У 1921 році захистив кандидатську дисертацію з історії давньоруської адвокатури. Викладав у вузах Ленінграда, Вологди, Вітебська. У 1938–1941 роках — завідувач кафедри історії СРСР Київського університету, у 1941–1943 роках — Уральського університету, у 1943–1944 роках — Об'єднаного українського університету в Кзил-Орді. Був нагороджений медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні».

Від 1944 року — завідувач кафедри історії СРСР, з 1951 року — професор кафедри архівознавства і допоміжних історичних дисциплін Київського університету. У 1946 році захистив докторську дисертацію на тему «Очерки по истории Строгановых в XVI–XVII вв.».

Могила Андрія Введенського

Помер 13 вересня 1965 року у Києві. Похований на Байковому кладовищі.

Наукова діяльність

Розробив і читав спеціальні курси з палеографії, історичної метрології, історичної дипломатики, історичної хронології та історії архівної справи в зарубіжних країнах.

Під час роботи в Києві підготував близько 100 кандидатів історичних наук. Автор понад 150 наукових праць. Дослідник історії Росії та України 15-18 століть. Вивчав вотчинне феодальне господарство, історію техніки виробництва, питання дипломатики і джерелознавства. Серед робіт:

• Об архивах Приуралья // Дела и дни. 1920. Кн. 1;
• Архив и библиотека у Строгановых в XVI–XVII вв. Вологда, 1923;
• Происхождение Строгановых. Вологда, 1923;
• Чернорабочие на Урале в 1905 году // Горнорабочий. 1925. № 44;
• Иконные горницы у Строгановых в XVI–XVII вв.: Материалы по истории русского искусства. Л., 1928;
• Крестьяне — Строгановы в XVI–XVII вв. // Труды Тбилисского гос. ун-та. 1939. № 1;
• Урало-Печерский край на рубеже XIX–XX вв. // Науч. зап. Киевского ун-та. 1946. Т.5, вып.2;
• Строгановы, Ермак и завоевание Сибири // Ист. сб. Киевского ун-та. 1949. № 2;
• Дом Строгановых в XVI–XVII веках. М., 1962.

Джерела

• В. М. Даниленко. Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2003. — 688 с.: іл. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.];
• Енциклопедія Пермського краю^{[недоступне посилання з червня 2019]}