Вдовцов Михайло Леонтійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вдовцов.

Вдовцо́в Миха́йло Лео́нтійович (7 березня 1955(19550307), Довжок, Ямпільський район, Вінницька область — 5 жовтня 2024, Вінниця) — український прозаїк, краєзнавець, природоохоронець. Член Національної спілки журналістів України (2000), Національної спілки письменників України (2011).^[1]

Вдовцов Михайло Леонтійович
Михайло Вдовцов
Народився	7 березня 1955(1955-03-07) c. Довжок (Ямпільський район) Вінницька область
Помер	5 жовтня 2024(2024-10-05) (69 років) Вінниця
Громадянство	СРСР→  Україна
Національність	українець
Місце проживання	c. Буша Ямпільський район Вінницька область
Діяльність	Українська література, краєзнавство
Відомий завдяки	прозаїк, краєзнавець, природоохоронець
Членство	Національна спілка журналістів України і Національна спілка письменників України

Біографія

Народився 7 березня 1955 року в с. Довжок Ямпільського району Вінницької області. Після служби у війську закінчив Кам'янець-Подільський педінститут (1983), працював учителем історії, був на партійній, господарській, адміністративній роботі. Очолював художньо-виробниче об'єднання «Бубнівська кераміка», був заступником керівника виконавчого апарату та заступником голови Вінницької обласної ради. Додатково закінчивши Вінницький державний аграрний університет та Львівський інститут лісового господарства, з липня 2002 року був генеральним директором Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Віноблагроліс». У 2012—2014 рр. — голова Могилів-Подільської районної державної адміністрації^[2][3], займався фермерством. Був депутатом Вінницької обласної ради 3, 4, 6 скликань, до кінця 2015 р. — головою постійної Комісії ради з питань культури, духовності та історичної спадщини.
За його ініціативи на Вінниччині відроджено Олександрівський парк графині Бенет (с. Олександрівка Томашпільського району), природничі об'єкти Гайдамацького яру історико-культурного комплексу «Буша» (с. Буша Ямпільського району), створено зоопарк у Вінниці.^[4]

	Мрію бачити нашу область краєм зеленого туризму. На Вінниччині багато місць, від споглядання яких дух забиває. Поїдьте на Ямпільщину в Гайдамацький Яр, до Піщанки – у Княжу долину, Коржова, Сокільця і Шолудьок, що під Немировим, до томашпільської Стіни, до гайсинського Коростовця, на узбережжя Південного Бугу, по всій області – це наші перлини, казкова краса, нерукотворні шедеври.
— Михайло Вдовцов[5]

Помер 5 жовтня 2024 року у Вінниці. Похований на Сабарівському кладовищі.^[6]

Літературна діяльність

Автор книг прози :

Романтичні овиди Кетрос (2008, 2009) Благодать самотності (2009) Одному жити холодно (2010)

Мої Кетроси (2010) Зерно з татових черевиків (2011) Роздуми хуторянина (2020)

Краєзнавчі розвідки:

• Бубнівська кераміка (у співавторстві з І. П. Мельничуком, Л. С. Мельничук). — Бубнівка, 1998. — 81 с.

Був одним з ініціаторів видання та членом редколегії літературно-краєзнавчого альманаху «Русалка Дністровая» (2013).