Ведмежий поцілунок

«Ведмежий поцілунок» (рос. Медвежий поцелуй) — художній фільм, знятий режисером Сергій Бодровим (старшим) у 2002 році. Остання роль в кіно Сергія Бодрова (молодшого).

Ведмежий поцілунок
Медвежий поцелуй
Жанр	мелодрама драма фентезі
Режисер	Сергій Бодров (старший)
Продюсери	Карл Баумгартнер Сергій Бодров (старший) Крістоф Фрідель
Сценаристи	Терренс Малік Сергій Бодров (старший) Керолін Кавальєро
У головних ролях	Ребекка Лілєберг Йоахім Круль Сергій Бодров мол. Кіт Аллен Мауріціо Донадоні Анн-Марі Пізані Марсела Муссо Аріадна Хіль Сільвіо Орландо Юрій Александров
Оператор	Ксав'єр Перес Гробет
Композитор	Гія Канчелі
Дистриб'ютор	Istituto Luced
Тривалість	101 хвилин
Мова	російська, іспанська[1], англійська[1] і італійська[1]
Країна	Німеччина  Швеція  Росія  Іспанія  Франція  Італія
Рік	2002
Кошторис	$6 500 000
IMDb	ID 0283915

Зміст

Маленького ведмедика, який народився в сибірській тайзі, мисливці здали у пітерський зоопарк. Міжнародній цирковій трупі, що виступала в Санкт-Петербурзі, знадобилися дикі звірі і повітряна гімнастка Кармен разом із чоловіком і донькою Лолою прийшла у зоопарк. Кармен нікого там не вибрала, а Лола побачила самотнього ведмедика і полюбила його. Кармен незабаром стомилася від тягаря кочового життя і втекла з трупи, а на прощання розповіла Лолі, що хоч і любить дівчинку як доньку, але матір'ю їй не є. Лола залишилася з циркачами, а разом із нею — і ведмежа, що отримало російське ім'я Міша. Він переїжджав у цирковому фургоні з країни в країну (Росія, Швеція, Німеччина, Іспанія). І ставав усе більшим і міцнішим. А одного разу Лола прокинулася і побачила у клітці не ведмедя, а молодого хлопця, який зізнався, що він і є той самий Міша.

Ролі

Актор	Роль
Ребекка Лілєберг	Лола Лола
Сергій Бодров (молодший)	Міша Міша
Йоахім Круль	Гроппа Гроппа
Кіт Аллен	Лу Лу
Олександр Баширов	торговець тваринами торговець тваринами
Кирило Плетньов	Нік Нік

Критика

• Валерій Кичин, оглядач Російської газети: «Сценарій ніяк не може вибрати між комерційно видовищним проектом і філософському в притчею. Комерція вимагає яскравої картинки, її забезпечує цирк укупі з подорожжю по країнах Європи. Притча апелює до думки і самозаглибленості, але думка, заявлена ​​чи не з початку, нікуди не рухається. Залишаються два люблячих істоти, беззахисних перед жорстокістю навколишнього світу, незважаючи на всю міць ведмежих пазурів. А це зупинена мить для живописного полотна, але не сюжет для кінематографічної картини».