Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Ведмідь бурий європейський
підвид ссавців З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Євразійський бурий ведмідь (Ursus arctos arctos) є одним із найпоширеніших підвидів бурого ведмедя і зустрічається на більшій частині Євразії. Його також називають європейським бурим ведмедем, звичайним бурим ведмедем, звичайним ведмедем і багатьма іншими назвами. Генетичне різноманіття сучасних бурих ведмедів (Ursus arctos) ретельно вивчається протягом багатьох років і географічно структуровано в п’ять основних кладів на основі аналізу мтДНК. [2]
_female_1.jpg)
Remove ads
Опис
Євразійський бурий ведмідь має коричневе хутро, яке переливається від жовтувато-коричневого до темно-коричневого, червоно-бурого і майже чорного в деяких випадках; також зафіксовано альбінізм. [3] Шерсть — щільна за різним ступенем, волосся може рости до 10 см (3,9 дюйм) довжини. Голова зазвичай досить кругла і має відносно невеликі круглі вуха, широкий череп і рот зі 42 зубами, такими як в хижаків. Має потужну кісткову структуру і великі лапи з кігтями, які можуть відростати до 10 см (3,9 дюйм) довжини. Вага відрізняється в залежності від місця проживання і пори року. Дорослий самець важить в середньому від 250 до 300 кілограмів (550 до 660 фнт) [4] і досягає максимальної ваги 481 кг (1 060 фнт) і довжини майже у 2,5 м (8,2 фт). У самок вага зазвичай коливається від 150 до 250 кг (550 фнт). [5] У дикій природі вони живуть від 20 до 30 років. [6]
Remove ads
Історія
Євразійських бурих ведмедів використовували в Стародавньому Римі для боїв на аренах. Найсильніші ведмеді, очевидно, походять з Каледонії та Далмації. [7]
У давнину євразійський бурий ведмідь був здебільшого м’ясоїдним, 80% його раціону складався з тваринного походження. Однак в міру того, як ареал його існування все більше зменшувався, частка м’яса в його раціоні також зменшувалася, аж до пізнього середньовіччя м’ясо становило лише 40% його раціону. Сьогодні м'ясо становить дещо більш як 10-15% раціону. [7] По можливості бурий ведмідь також харчується вівцями. [8]
На відміну від Північної Америки, де ведмеді вбивають в середньому дві людини на рік, у Скандинавії за останнє століття зареєстровано лише три напади ведмедів на людей з летальними результатами. [9] Однак наприкінці 2019 року бурі ведмеді вбили трьох чоловіків у Румунії трохи більше ніж за місяць. [10]
Remove ads
Видове походження
Узагальнити
Перспектива
Найдавніші види походять з Чукутьєна, Китай приблизно 500 000 років тому. [11] З досліджень мтДНК відомо, що під час плейстоценового льодовикового періоду бурий ведмідь не міг вижити в Європі, за винятком трьох місць: Росії, Іспанії та Балкан. [12]
Сучасні дослідження [13] дозволили відстежити походження підвиду. Вид, до якого він належить, виник понад 500 000 років тому, і дослідники виявили, що євразійський бурий ведмідь виокремився приблизно 850 000 років тому, причому одна гілка базувалася в Західній Європі, а інша гілка в Росії, Східній Європі та Азії. [12] Досліджуючи мітохондріальну ДНК (мтДНК), дослідники виявили, що європейська родина розділилася на два клади — один на Піренейському півострові та Балканах, інший в Росії. [12] [14]
У Скандинавії є популяція, до якої входять ведмеді західної та східної ліній. [14] Аналізуючи мтДНК південної популяції, дослідники виявили, що вони, ймовірно, походять від популяцій у Піренеях на півдні Франції та Іспанії та Кантабрійських горах (Іспанія). Ведмеді з цих популяцій поширилися на південь Скандинавії після останнього льодовикового періоду. Популяції північних ведмедів походять від фінської /російської популяції. Ймовірно, їхні предки пережили льодовиковий період у вільних від льоду районах на захід від Уральських гір, а потім поширилися до Північної Європи. [12]
Розподіл
Узагальнити
Перспектива
Колись бурих ведмедів можна було зустріти на більшій частині Євразії, на відміну від теперішньої ситуації, коли їхній ареал значно зменшився. Загальні середовища існування включали такі території, як пасовища, землі з рідкою рослинністю та водно-болотні угіддя.
Бурий ведмідь давно вимер на територіях Британських островів (принаймні 1500 років тому, можливо, навіть 3000 років тому), [15] [16] у Данії (приблизно 6500 років тому), [17] у Нідерландах (приблизно 1000 років тому, хоча пізніше поодинокі рідко прибували з Німеччини), [18] у Швейцарії (у 1904, хоча єдиний був помічений у 1923 році, а з 2005 року спостерігається збільшення кількості спостережень "мандрівників" з Італії), [19] [20] та Португалії (у 1843 році, хоча один випадок з Іспанії був зареєстрований у 2019 році). [21]
У всьому світі найбільша популяція знаходиться на схід від Уральського хребта, у великих сибірських лісах; бурі ведмеді також спостерігаються в меншій кількості в деяких частинах Центральної Азії.
Невеликі, але все ж значні популяції також можна відзначити в Албанії, Греції, Сербії та Чорногорії. [22] У 2005 році в Україні їх було близько 200; ці популяції є частиною двох окремих метапопуляцій: карпатської з понад 5000 особинами та динарсько-піндоської (балканської) з приблизно 3000 особинами.
За межами Європи та Росії/ СНД клади бурого ведмедя залишаються в невеликих, ізольованих і здебільшого під загрозою популяціях в Ірані, [23] Афганістані, Пакистані, частині північно-західної Індії та центрального Китаю, а також на острові Хоккайдо. в Японії. [24] [25]
Remove ads
Культурні відображення
Історичне походження ведмедів і враження, яке вони справили на людей, відображені в назвах кількох місцевостей (деякі відомі приклади включають Берлін, Берн, Медведниця, Отепя і Аю-Даг), а також особисті імена, наприклад, Сюн, Бернард, Артур, Урсула, Урс, Урсіцин, Орсоля, Бйорн, Недвед, Медведєв і Оцо.
Ведмеді цього підвиду дуже часто зустрічаються в казках і байках Європи, зокрема, казках Якоба і Вільгельма Грімм. Європейський бурий ведмідь колись був поширений у Німеччині та на територіях альпійських гір, таких як Північна Італія, Східна Франція та більша частина Швейцарії, і тому з’являється в казках на різних діалектах німецької мови.
Remove ads
Список літератури
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads