Веймарський класицизм

Вираз веймарський класицизм, або веймарська класика (нім. Weimarer Klassik) виник у XIX столітті на позначення періоду, коли у Веймарі жили та працювали Крістоф Мартін Віланд, Йоганн Вольфганг фон Гете, Йоганн-Готфрід Гердер і Фрідріх Шиллер. Цю добу часто окреслюють мандрівкою Ґете до Італії в 1786 році та смертю Шиллера в 1805 році; головним літературним жанром, у якому творили автори, стала драма, в якій дотримувались правила трьох єдностей. Їхня письменницька діяльність поширювала гуманістичні та просвітницькі ідеали. У творах домінувала історична та мітологічна тематика.

Див. також

• Класичний Ваймар — історичний ансамбль міста Ваймара, внесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Посилання

• Шалагінов Б. Б. Гете в рецепції Шіллера: біля витоків «веймарської класики» / Б. Б. Шалагінов. — К. : Стилос, 2001. // Наукові записки НаУКМА. Том 19: Філологічні науки. — С. 92—99 [Архівовано 26 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
• Веймарська класика, вступна стаття до «Фауста» [Архівовано 26 жовтня 2021 у Wayback Machine.]