Векслер Володимир Йосипович

Володимир Йосипович Векслер (рос. Влади́мир Ио́сифович Ве́кслер; 19 лютого (4 березня) 1907(19070304), Житомир, Волинська губернія, Російська імперія — 22 вересня 1966, Москва — радянський фізик.

Векслер Володимир Йосипович
Народився	19 лютого (4 березня) 1907  Житомир, Волинська губернія, Російська імперія[1]
Помер	22 вересня 1966(1966-09-22)[1][2] (59 років)  Москва, СРСР[1]
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Діяльність	фізик, фізик-ядерник
Alma mater	Московський енергетичний інститут
Галузь	фізика елементарних частинок
Заклад	Фізичний інститут імені П. М. Лебедєва ОІЯД
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник	Yakov Umanskiyd
Аспіранти, докторанти	Andrey Kolomenskiyd Vladislav Sarantsevd Q28500382?
Членство	Російська академія наук Академія наук СРСР
Партія	КПРС
У шлюбі з	Сидорова Ніна Олександрівнаd
Нагороди	премія «Атоми для миру» (1963)
Векслер Володимир Йосипович у Вікісховищі

Біографія

Навчався в Московському інституті народного господарства імені Плеханова, Московському енергетичному інституті (доктор наук (1940).

Фундатор прискорювальної техніки (фазотрони, синхрофазотрони, синхротрони) у СРСР.

1944 року сформулював принцип автофазування, що мало вирішальну роль для розвитку прискорювальної техніки й дало початок виникнення нової галузі — фізики високих енергій.

1947 — під керівництвом В.Векслера створений перший у СРСР синхрофазотрон.

1956 — В. Векслер став директором Лабораторії фізики високих енергій Об'єднаного інституту ядерних досліджень.

1958 — дійсний член АН СРСР.

1963 — створив в АН СРСР відділення ядерної фізики.

1963 — присуджена премія «Атоми для миру».