Великополе

Не плутати з Велике Поле.

Великопо́ле — село в Україні, у Яворівському районі Львівської області. Населення становить 633 осіб (станом на 2001 рік)^[1]. Орган місцевого самоврядування — Івано-Франківська селищна громада^[6]. До 2020 року Великополе разом з селом Затока були підпорядковані Великопільській сільській раді^[7].

село Великополе
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Яворівський район
Тер. громада	Івано-Франківська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA46140010050065007
Облікова картка	Великополе
Основні дані
Засноване	1515
Населення	633[1]
Площа	1,45 км²
Густота населення	436,55 осіб/км²
Поштовий індекс	81075[2]
Телефонний код	+380 3259[3]
Географічні дані
Географічні координати	49°52′27″ пн. ш. 23°43′2″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	304 м[4]
Водойми	р. Верещиця
Відстань до обласного центру	32 км[5]
Відстань до районного центру	40 км[5]
Найближча залізнична станція	Скнилів
Відстань до залізничної станції	27 км
Місцева влада
Адреса ради	81070, Львівська обл., Яворівський р-н, селище Івано-Франкове, площа Ринок, 1[6]
Карта
Великополе
Великополе
Мапа
Великополе у Вікісховищі

Географія

Село Великополе за 32 км від обласного центру, 40 км від районного центру, 8 км від адміністративного центру селищної громади. За 27 км знаходиться найближча залізнична станція Скнилів^[5]. На сході межує з Поріччям, на південному сході — з Мальчицями, на півдні — Зушищями, на заході — Добростанами та Волею-Добростанською^[8].

Вулиці

У Великополі налічується 3 вулиці^[9].

• Садова
• Центральна
• Шевченка Тараса

Населення

Станом на 1968 рік, населення села становило 1020 осіб^[10]. За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року у селі мешкало 633 особи^[1].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним^[1]:

Мовний склад населення с. Великополе
Мова	Кількість осіб	Відсоток
українська	632	99,84
російська	1	0,16

Історія

Поблизу села знайдені залишки поселення епохи бронзи (II тисячоліття до н. е.).

Великополе засноване у XV столітті, перші згадки датуються 1515 роком. У податковому реєстрі 1515 року в селі документується піп (отже, уже тоді була церква), шинок і 4 лани (близько 100 га) оброблюваної землі^[11].

1939 року за Пактом Молотова — Ріббентропа увійшло до радянської зони окупації. Після приєднання цієї частини Польщі до Радянського Союзу, 27 листопада 1939 році у складі Яворівського повіту включене до новоутвореної Львівської області УРСР, а з утворенням районів, 17 січня 1940 року, Великополе увійшло до новоувореного Яворівського району Львівської області.

Під час німецько-радянської війни 216 мешканців села брали участь у бойових діях, з них 99 загинули, 50 були нагороджені орденами і медалями.

У 1950 році біля села у бою з підрозділом МДБ загинув крайовий провідник ОУН Львівщини Осип Дяків-Горновий.

За радянських часів у Великополі діяв колгосп імені Лесі Українки, що спеціалізувався на вирощуванні переважно зернових культур (пшениця) та технічних культур (льон), а також на тваринництві м'ясного напряму. Діяв кам'яний кар'єр^[10].

Церква

Докладніше: Церква Собору Пресвятої Богородиці (Великополе)

Церква Собору Пресвятої Богородиці

1515 року у селі вже існувала православна церква, оскільки місцевий священик у той час вже сплачував податок. 1781 року коштом селян і пароха була зведена нині діюча дерев'яна церква Собору Пресвятої Богородиці із мурованою дзвіницею. 1890 року церкву було розписано, а дзвіницю оновлено. У жовтні 1927 року парохом Великополя був призначений племінник дружини Михайла Грушевського о. Микола Вояковський^[12].

Споруди церкви та дзвіниці внесені до реєстру пам'яток архітектури національного значення Львівської області під охоронними № 806 та № 807^[13]. До 2015 року нею користувалися громади УГКЦ і УПЦ МП^[12]. 14 червня 2015 року дерев'яний храм знищений вогнем^[14].

Освіта та культура

У селі працює Великопільська загальноосвітня школа I—III ступенів, бібліотека, медичний пункт, а також село має власну футбольну команду «Великополе»^[15].

Відомі люди

• Дяків Осип Васильович — член УГВР і заступник голови ГС УГВР. Провідний публіцист українського визвольного руху. Загинув у бою зі спецвідділом МДБ; відзначений Бронзовим хрестом бойової заслуги (5.12.1947), Золотим хрестом заслуги (1.11.1950)^[16].
• Микола Мошанчук-«Бор» — командир підвідділу ВО «Буг», провідник ОУН Городоцької округи^[17], нагороджений Срібним Хрестом заслуги УПА Наказом ГВШ УПА ч.1/51 від 25 липня 1951 року^[18].
• Федик Ігор Іванович — український історик, краєзнавець, педагог, науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху, заслужений вчитель України.