Велосипедна шина

Велосипедна шина — пружна гумова оболонка з металевим або полімерним кордом, встановлена на обід колеса. Забезпечує безпосередній контакт транспортного засобу з дорожнім полотном та поглинання вібрацій, викликаних нерівностями дорожнього покриття. Зазвичай накачується повітрям, що дозволяє регулювати пружність шини та розмір плями контакту.

Велосипедна шина
Вид спорту	велоспорт
Велосипедна шина у Вікісховищі

Покришки Schwalbe для ґрунтів та бездоріжжя

1,3 — обід колеса, 2 — захисне кільце між камерою та ободом, 4 — бортове кільце, 5 — камера, 6 — каркас, 7 — протектор

Згорнуті для транспортування «фолдінгові» покришки

Конструктивні елементи

Основні складові частини покришки^[1]:

• Протектор — зовнішня гумова частина покришки, що забезпечує зчеплення з дорогою і оберігає каркас від пошкоджень.
• Каркас — силова частина покришки, що складається з одного або декількох шарів корду (як правило, нейлонового), закріплених на бортових кільцях. Щільність плетіння корду позначається числом ниток на дюйм (TPI).
• Боковина — частина покришки між плечовою зоною і бортом. У велосипедних шинах використовуються боковини двох типів:
  • Gumwall — корд з малою щільністю плетіння, покритий товстим шаром гуми.
  • Skinwall — корд з великою щільністю плетіння, покритий дуже тонким декоративним шаром гуми.
• Бортове кільце (також «бортирувальний трос») — дротові або більш легкі кевларові кільця, що є основою борту покришки. Покришки з кевларовими кільцями називаються «фолдінговими» і можуть бути компактно згорнуті для зручності перевезення.

Покришки розрізняються розмірами, характером і малюнком протектора. Розмір визначається двома числами, що позначають зовнішній і поперечний діаметр накачаної покришки. Існує кілька стандартів позначення розмірів покришок. Розмір покришки, а також рекомендований тиск завжди написано на боковині. Також, якщо покришка з направленим протектором, напрямок встановлення вказано додатково.^{[джерело?]}

Розмір

Діаметр

Існує декілька систем позначення розмірів ободів, покришок та камер. Популярною є міжнародний стандарт ISO ETRTO (European Tyre and Rim Technical Organization — Європейська технічна організація з ободів і покришок). Розміри коліс в дюймах:

• 12, 14, 16, 18" — дитячі велосипеди або біговели.
• 20" — велосипеди BMX, розкладні і дитячі велосипеди.
• 24" — підліткові велосипеди.
• 26" — гірські велосипеди, крос-кантрі, міські та прогулянкові велосипеди.
• 27.5" — гірські велосипеди, крос-кантрі.
• 28" — шосейні, гібридні і дорожні велосипеди.
• 29" — сучасні гірські велосипеди. Велосипеди з таким діаметром називаються найнерами.
• 32 — новий, малопоширений стандарт розмірності коліс гірських велосипедів.^[2]
• 36 — новий, малопоширений стандарт розмірності коліс гірських велосипедів.^[3]
• 39 — новий, малопоширений стандарт розмірності коліс гірських велосипедів.^[4]

Шипована покришка для зимової їзди

Ширина

Для рівних покриттів, як правило, використовують покришки шириною 1,75—2 дюйми, для бездоріжжя — більше 2-х дюймів. Для шосейних велосипедів застосовуються вузькі шини (18-32 мм) високого тиску — близько 8 атм. Зі збільшенням ширини покришки робочий тиск знижується.

Зі збільшенням тиску зменшується опір на твердому покритті за рахунок кращого накату та зменшення площі контакту з дорогою. Зменшення тиску дозволяє більш комфортно пересуватись по шорсткій дорозі — за рахунок кращого поглинання вібрацій, та по пливучих ґрунтах (пісок, болото) — за рахунок збільшення плями контакту. Це обумовлює вибір ширини шини: широкої для шорстких доріг та пливучих ґрунтів, яка дозволяє отримати значну площу контакту з дорогою при достатньому запасі проминання шини; та вузької для твердих нешорстких доріг, яка дозволяє отримати достатній запас проминання шини при малому розмірі плями контакту.

Протектор

Малюнок протектора, як і ширина покришки, вибирається залежно від типу дорожнього покриття, по якому передбачається їздити. Для їзди по дорогах з твердим покриттям вибирають вузькі покришки без яскраво вираженого малюнка протектора на всій шині — «сліки», або лише в середній поздовжній частині кола плями контакту — «напівсліки», на них ґрунтозачепи розташовані тільки по краях покришки, так що при їзді по рівному жорсткому покриттю вони не торкаються дороги. Для їзди по м'якому ґрунту використовують більш широкі покришки з великими ґрунтозачепами — «зубасті» шини. Звичайно чим сильніше виражений протектор і ширша шина, тим краще зчеплення колеса з покриттям, але тим вищий опір коченню.

Для пересування взимку випускаються шиповані покришки.

Жорсткість протектора велосипедної покришки вимірюється спеціальними одиницями, які ввів Альберт Шор. Шкала отримала назву твердості по Шору:

• 40-45a, м'яка, чіпка гума. Використовується на DH велосипедах. Легко проколюється;
• 50-60a, гума середньої м'якості. Використовується в гірських велосипедах;
• 60-70a, щільна гума, використовується в крос-кантрі. Стійка до проколів, але не чіпка.

Захист від проколів

Захист від проколів

Виробники пропонують широкий спектр велосипедних шин із захистом від проколів у вигляді інтегрованого пояса з високоеластичного спеціального каучуку або кевлару, який захищає камеру в області протектора. Додатковий захист збільшує вагу шини.

Шини гірського велосипеда бувають безкамерними — повітря в них утримується самою покришкою, яка герметично притискається до обода. Ніпель при цьому вкручується в обід колеса. Притиснення покришки здійснюється тиском повітря, тому монтаж безкамерної шини здійснюється різким збільшенням тиску в шині. У разі проколу безкамерної покришки отвір може бути автоматично заклеєний спеціальним герметиком, в'язкою рідиною, попередньо залитою всередину покришки. При відсутності герметика єдиний спосіб ремонту на місці — вивернути ніпель з обода і змонтувати шину як звичайну, скориставшись запасний камерою. Безкамерні покришки потребують спеціальний обід, герметик, стрічку та безкамерний клапан.^[5]

Також існують шини без повітря та камери взагалі, як гумові моделі для дитячих велосипедів, так і для дорослого ком'ютінгу та шосейних тренувань.

Інші види шин

На шосейних велосипедах можуть встановлюватися «велотрубки» («трубки»), в яких камера і покришка являють собою єдине ціле. Завдяки цьому велотрубки дещо легші класичних шин, але їх неможливо (або дуже важко) відремонтувати при проколі і незручно монтувати в польових умовах (такі трубки приклеюються до обода).

У дитячих велосипедів зустрічаються суцільнолиті (непневматичні) шини, в яких пружність досягається за рахунок використання відповідних сортів гуми.