Вельбівка

Вельбі́вка — село в Україні, Миргородському районі Полтавської області. Входить до складу Великобудищанської сільської громади.Колишній центр Вельбівської сільської ради.

село Вельбівка
Герб
Країна	Україна
Область	Полтавська область
Район	Миргородський район
Тер. громада	Великобудищанська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA53060050060052827
Облікова картка	Вельбівка
Основні дані
Засноване	1750
Населення	1381
Площа	9,67 км²
Густота населення	142,81 осіб/км²
Поштовий індекс	37350
Телефонний код	+380 5354
Географічні дані
Географічні координати	50°20′41″ пн. ш. 34°2′17″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	117 м[1]
Водойми	річка Псел
Відстань до обласного центру	108 км
Відстань до районного центру	6 км
Найближча залізнична станція	Гадяч
Відстань до залізничної станції	8 км
Місцева влада
Адреса ради	с. Вельбівка, вул. Миру, 13
Сільський голова	Койло Анатолій Миколайович
Карта
Вельбівка
Вельбівка
Мапа
Вельбівка у Вікісховищі

Площа населеного пункту — 967 га (3,734 кв. мили), землі запасу сільської ради — 681 га, у тому числі рілля 478 га, землі у власності і користуванні громадян — 239 га. Кількість дворів — 594. Населення — 1 381 особа (станом на 1 січня 2008 року)^[2].

Географія

Розташоване на лівому березі Псла вздовж луків та простягається більш ніж на 9 км, за 6 км від центру міста Гадяча, за 8 км від залізничної станції Гадяч та за 108 км від Полтави^[3]. Вище за течією на відстані 8 км розташоване село Веприк, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Соснівка, на протилежному березі місто Гадяч та село Малі Будища.

Річка у цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера.

До села примикає урочище Гадяцький Бор (дуб).

Через село пролягають автомобільні шляхи Т 1705 та Т 1706.

Історія

• Село згадується в історичних джерелах XVIII століття, на початку якого воно належало Гадяцькому замку. В 1764 році разом із Гадячем і іншими навколишніми селами воно було подароване імператрицею Катериною ІІ гетьману Кирилу Розумовському, а у 1785 році продане у казну. На 1782 рік у селі було 103 господарства, 697 мешканців. На 1810 рік Вельбівка значилася як власність поміщика, надвірного радника Масюкова.
• За даними на 1859 рік у власницькому та козацькому селі Гадяцького повіту Полтавської губернії, мешкало 1 276 осіб (634 чоловічої статі та 644 — жіночої), налічувалось 175 дворових господарства, існувала православна церква^[4].
• В 1865 році в селі була побудована дерев'яна Троїцька церква, до якої в 1869 році була прибудована дзвіниця^[5].
• У XIX — першій чверті XX століття село було центром окремої, Вельбівської волості^[6].
• В 1918 році в селі встановлено радянську окупацію. У 1920 році створено комітет незаможних селян. У 1930 році створено колгосп «Червоний сніп».
• З утворенням у 1932 році Харківської області, село в складі району входило до неї. Постраждало від Голодомору 1932—1933 років. Встановлено імена 73 жертв^[7].
• У роки радянсько-німецької війни було окуповане з 5 жовтня 1941 року по 8 вересня 1943 року. За цей час було вивезено до Німеччини 155 осіб, 11 чоловік закатовано.

Сучасність

В селі діють Будинок культури із залом на 400 місць, загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, кафе «Лісова пісня», Вельбівське лісництво і цех переробки деревини ДП «Гадяцький лісгосзаг», поштове відділення зв'язку, автогараж ДП «Гадяцький лісгосзаг»,лікарська амбулаторія, табір НГДУ «Полтаванафтогаз» — «Іскорка», табори «Світанок» і «Горизонт», Дерев’яна Свято - Троїцька церква ( 1865 р.)^[8]

Відомі люди

Виходцями з села є:

• Анатолій Іванович Пилипенко — генеральний директор Гомельського заводу «Гідропривод»;
• І. П. Микитовський — начальник конструкторського бюро у Харкові;
• В. В. Мормуль — полковник, військовий лікар.
• Тищенко Микола Федорович — український історик, архівіст.

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Полтавська область