Венерині кучері звичайні

Вене́рині ку́чері звича́йні^[1], адіантум венерин волос^[2] (Adiantum capillus-veneris L.) — найпопулярніший в культурі вид роду адіантум (Adiantum). Належить до родини адіантові (Adiantaceae), порядку папоротевидних (Filicopsida). Адіантові — переважно тропічна родина, представники якої є лісовими або петрофільними рослинами. Включає 1 рід і близько 300 видів. У культурі використовується як декоративна рослина.

Венерині кучері звичайні
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Відділ:	Папоротеподібні (Polypodiophyta)
Клас:	Папоротевидні (Polypodiopsida)
Порядок:	Багатоніжкові (Polypodiales)
Родина:	Крильникові (Pteridaceae)
Рід:	Венерині кучері (Adiantum)
Вид:	Венерині кучері звичайні (A. capillus-veneris)
Біноміальна назва
Adiantum capillus-veneris Linnaeus, 1753

Наукове значення

Середземноморський вид на північно-східній межі ареалу.

Поширення

Поширення адіанта венериного волоса в Криму

В Україні поширення охоплює Південний берег Криму (біля водоспадів Учан-Су та Джур-Джур, околиці міст Ялти та Місхора, вершини Ай-Петрі, Явлуз, Яузлар i Кастель). Вид поширений в Атлантичній Європі, Східному і Західному Середземномор'ї, на Кавказі, у Середній Азії. Зустрічається в тропічних і субтропічних районах Азії, Африки.

Місця зростання

Адіант венерин волос росте на вологих скелях і в розколинах

Загальний вигляд адіанта венериного волоса

Вологі скелі (переважно вапнякові) та розколини, біля водоспадів, по берегах гірських річок i струмків. Формує фрагменти специфічних піонерних маловидових розріджених угруповань класу Adiantetea capilli-veneris (союз Adiantion capilli-veneris), характерних для Середземномор'я. Гігрофіт.

Чисельність та структура популяцій

Популяції нечисленні. Росте у вигляді поодиноких чи невеликих куртин, що формують фрагментарні популяції, чисельність яких в останні десятиліття скоротилася.

Причини зміни чисельності

Зменшення вологості повітря, порушення місць зростання, збирання як декоративної рослини.

Загальний вигляд адіанта венериного волоса

Загальна біоморфологічна характеристика

Гемікриптофіт. Багаторічна папоротева рослина заввишки 20-30 см, з довгим повзучим кореневищем, формує куртини. Листки світло-зелені, тонкі, яйцюваті або яйцювато-видовжені, двічі-, тричіперисті; зимують. Черешки чорно-бурі, тонкі, блискучі. Вайї тричі пірчастороздільні, крайові сегменти округлі, яйцеподібні, зубчасті. Спори в лінійно-довгастих сорусах, розміщені вздовж кінців жилок по краю пластинок, які відгинаються донизу. Спороносить у червні-серпні. Спори розносяться вітром та водою. Розмножується спорами та вегетативно.

Папороть адіантум венерин волос

Заходи охорони

Збереження стабільного водного режиму, розведення в культурі. Занесений до Червоної книги України (1980, 1996, 2009). Охоронний статус — I категорія («Зникаючий»). Охороняється у природних заповідниках — Ялтинському гірсько-лісовому та Мис Мартьян. Заборонено відбір води, знищення місць зростання, збирання рослин. Слід створити заказники в місцях зростання виду.

Також занесений до Червоних книг Вірменії, Казахстану, та Дагестану і Краснодарського краю в Росії^[3].

Входить до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи видів, з найменшим ризиком (LC).

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах

Широко культивують в ботанічних садах, приватних колекціях як кімнатну рослину.

Господарське та комерційне значення

Декоративне.

Застосування

Є відмінним заспокійливим засобом, з протизапальними протикашльовими, муколітичними і відхаркувальними властивостями. Використовується для детоксикації у випадках з алкоголізмом. Підходить для лікування фарингіту, бронхіту, астми.