Венюков Павло Миколайович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Венюков.

Павло Миколайович Венюков (рос. Павел Николаевич Венюков; 2 червня 1856, Санкт-Петербург — 6 січня 1916) — російський геолог, палеонтолог, доктор мінералогії та геології (1886), професор Київського університету

Венюков Павло Миколайович
Народився	2 (14) червня 1856  Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер	6 (19) січня 1916 (59 років)  Київ, Російська імперія
Країна	Російська імперія[1]
Діяльність	геолог, палеонтолог, викладач університету
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний університет
Галузь	геологія[1] і палеонтологія[1]
Заклад	Імператорський університет Святого Володимира[1]
Вчене звання	професор[1]
Венюков Павло Миколайович у Вікісховищі

Біографія

У 1879 році закінчив природознавче відділення фізико-математичного факультету Петербурзького університету зі ступенем кандидата. Відтоді до 1888 року працював консерватором геологічного кабінету, з 1884 року — приват-доцент цього університету.

У 1889—1904 роках був ординарним професором кафедри мінералогії та геології Університету Святого Володимира у Києві.

Був членом Імператорського мінералогічного товариства, Російського антропологічного товариства, Київського та Петербурзького товариств природознавців.

Наукова діяльність

Основні наукові праці присвячені вивченню фауни та стратиграфії девонських відкладів у різних регіонах Росії, а також стратиграфічній і палеонтологічній характеристиці силурійських відкладів Поділля. Зокрема, 1899 року виділив Малиновецький горизонт.

Здійснив стратиграфічне розчленування девонських відкладів Північно-Західної та Центральної Росії і порівняв їх з розрізами Західної Європи. Досліджував Кузнецький вугільний басейн та визначив його геологічний вік. Працював у галузі петрографії.

Брав участь у геологічних експедиціях на Кавказі (1890) та у Мугоджарських горах (1889).

Публікації

• «Иматра и иматровские камни». — СПб.: тип. В. Демакова, [1881]. — 27 с.
• «Очерк некоторых водопадов Северной Эстляндии» // «Труды СПб. общ. естеств.». Т. XIII. Вып. 2, 1882; (отд. изд. — СПб.: тип. В. Демакова, [1883]. — 16 с.);
• Отложения девонской системы Европейской России. Опыт их подразделения и параллелизации. — СПб., 1884. — 303 с.: ил.; (удостоено премии Ильенкова)
• «Фауна девонской системы северо-западной и центральной России» // «Труды СПБ. общ. естеств.». — Т. XVII); (отд. изд. — СПб.: тип. В. Демакова, 1886. — 292, XVI, [22] с., 11 л. ил.);
• «О некоторых базальтах Северной Азии». — СПб.: тип. В. Демакова, 1884. — 24 с., 1 л. ил.;
• «Sphärolith-Tachylyt von Sichota-Alin im Ussurigebiet» // «Bull. de la soc. Belge de Geol.». Т. I, 1887;
• «Нижнекаменноугольные отложения реки Бардун, в Южной Монголии». — СПб.: тип. А. Якобсона, 1888. — 18 с.;
• «Базальты Монголии». — СПб.: тип. А. Якобсона, 1888. — 76 с.;
• «Фауна девонских отложений окрестностей Свинорда» // «Тр. СПб. общ. естеств.» Т. XX, 1889;
• «Эвтакситовые стекла липаритов» // «Тр. СПб. общ. естеств.» Т. XXI, 1890 г.;
• Осадки девонской системы в Мугоджарских горах // «Труды С.-Петербургского об-ва естествоиспытателей. Отдел геологии и минералогии». Т. 23. — 1895;
• Геологическия изследования в северной части Кузнецкаго каменноугольнаго бассейна летом 1894 года проф. П. Н. Венюкова (предварительный отчет). — СПб.: Типо-литография К. Биркенфельда, [1895]. — 33 с.;
• Геологическое описание юго-восточной четверти 14 листа VII-го ряда десятиверстной карты Томской губернии: (Лист Балахонка). — СПб.: типо-лит. К. Биркенфельда, 1896. — 151 с. : ил.
• Фауна силурийских отложений Подольской губ. — СПб., 1899;
• Нижнеплиоценовая фауна млекопитающих бессарабских песков. — СПб.: типо-лит. К. Биркенфельда, 1901. — 33 с., 1 л. ил.;
• Фауна млекопитающих Балтских песков Подольской губ. — 1903—1904.