Вербаїв

Вербаї́в — село в Україні, у Луцькому районі Волинської області. Входить до складу Боратинської сільської громади. Населення становить 258 осіб.

село Вербаїв
Країна	Україна
Область	Волинська область
Район	Луцький
Тер. громада	Боратинська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA07080030040085171
Основні дані
Засноване	1545
Населення	258
Площа	0,32 км²
Густота населення	806,25 осіб/км²
Поштовий індекс	45619
Телефонний код	+380 332
Географічні дані
Географічні координати	50°39′20″ пн. ш. 25°21′28″ сх. д.H G O
Середня висота над рівнем моря	189 м
Місцева влада
Адреса ради	45605, Волинська обл., Луцький р-н, с. Боратин, вул. Центральна,15 староста — вул. Миру, 9, с. Промінь, Луцький р-н, Волинська обл., 45660
Карта
Вербаїв
Вербаїв
Мапа

Історія

В люстраціях Луцького замку 1545 та 1552 років згадується городня (частина оборонної стіни замку) Вербаївська та Кисилинська. Тоді село належало Петру Кардейовичу. Наступними власниками Вербаєва були Іван-Кирдей Мильський, Криштоф Броніш а пізніше воно належало Луцькому Домініканському монастирю. В давнину між Вербаєвом та селом Чекно існувала переправа через річку Стир, що була складовою приміської інфраструктури Лучеська Великого. Сільські хати розташовувались понад дорогою на Стирових кручах.

До 5 липня 2017 року село підпорядковувалось до Промінської сільської ради Луцького району Волинської області^[1].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 708-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Волинської області», село увійшло у склад Боратинської сільської громади^[2].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Луцького району, село увійшло до складу новоутвореного Луцького району^[3].

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 233 особи, з яких 108 чоловіків та 125 жінок.^[4]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 258 осіб.^[5]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[6]

Мова	Відсоток
українська	99,22 %
російська	0,78 %

Пам'ятки археології

На території села відомі наступні пам'ятки археології:

• Поблизу села, на лівому березі р. Стиру — стоянка мезолітичного часу. Відкрито у 1979 р. розвідкою І. Кордунова та В. Кравчука.
• На східній околиці села — давньоруське селище. Відкрите розвідкою М. Кучинка та Г. Охріменка.
• За 0,5 км на північний схід від села, на мисі першої надзаплавної тераси лівого берега р. Стир висотою до 15 м над рівнем заплави — двошарове поселення тшинецько-комарівської культури і давньоруського періоду ХІІ–ХІІІ ст. площею близько 1 га