Вербицький Георгій Миколайович

Георгій Миколайович Верби́цький (нар. 27 жовтня 1920, Ширяєве — пом. 12 серпня 2011, Київ) — український художник; член Спілки радянських художників України з 1970 року. Заслужений художник УРСР з 1989 року. Батько художника Сергія Вербицького.

Вербицький Георгій Миколайович
Народження	27 жовтня 1920(1920-10-27)  Ширяєве, Ананьївський повіт, Херсонська губернія, Українська СРР
Смерть	12 серпня 2011(2011-08-12) (90 років)
	Київ, Україна
Країна	СРСР  Україна
Навчання	Київський національний університет будівництва і архітектури (1939)
Вчитель	Вербицький Олександр Матвійович
Діяльність	художник
Член	Спілка радянських художників України
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вербицький.

Біографія

Народився 27 жовтня 1920 у містечку Ширяєвому (нині селище міського типу Березівського району Одеської області, Україна) в сім'ї художника. Після закінчення середньої школи упродовж 1937—1939 років навчався на архітектурному факультеті Київського інженерно-будівельного інституту, зокрема у Олександра Вербицького.

Під час німецько-радянської війни воював у лавах Червоної армії. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 квітня 1985)^[1].

У 1944—1947 роках працював художником у Київському державному військово-будівельному управлінні.

Жив у Києві, в будинку на вулиці Дмитрівській, № 52, квартира 5. Помер у Києві 12 серпня 2011 року.

Творчість

Працював в галузі акварельного живопису. Серед робіт:

акварелі

• «Портрет доньки» (1957);
• «Кам'янець-Подільський» (1960);
• «Село Шевченківське» (1960);
• «Музей Шевченка» (1960);
• «Форт Тараса Шевченка» (1962);
• «Будинок, де жив Тарас Шевченко» (1962);
• «Академія мистецтв, де вчився і жив Тарас Шевченко» (1962);
• «Київський університет» (1962);
• «Пам'ятник Тарасу Шевченку» (1962);
• «Замок князів Острозьких» (1963);
• «Козацькі могили» (1963);
• «Бухара. Вечірні мотиви» (1968);
• «Вуличка старої Хіви» (1968);
• «Карелія» (1969);
• «Соловецькі острови» (1969);
• «Владивосток» (1971);
• «На Курильських островах» (1971);
• «Мій Київ» (1971);
• «Київ осінній» (1975);
• «Схили Дніпра» (1975);
• «Золоті ворота» (1975);
• «Києво-Печерська лавра» (1975);
• «Терикони» (1977);
• триптих «Українські мотиви» (1980);
• «Маки» (1980);
• «Натюрморт з яблуком» (1980);
• «У майстерні художника» (1981);
• «Салют Перемоги 1941 року» (1985);
• «Дніпровські схили» (1986);
• «Київ. Лавра» (1986);
• «Весілля» (1990);
• «Блакитний папуга» (1999);
• «Папуга» (1999);

серії

• «По шевченківських місцях» (1960—1964, Національний музей Тараса Шевченка);
• «Індустріальний Жданов» (1967);
• «Мій Київ» (1968).
• «Квіти» (1994);
• «Папуги» (1999–2001);
• «Пейзажі» (2003);

мініатюри на слоновій кістці

• «Портрет доньки» (1960);
• «Портрет Василя Чапаєва» (1960);
• «Портрет Тараса Шевченка» (1960);

На замовлення Національного музею Тараса Шевченка виконав багато копій з творів Тараса Шевченка.

Брав участь у обласних виставках з 1948 року, республіканських з 1957 року, всесоюзних з 1965 року, зарубіжних з 1971 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1964 і 1988 роках та у місті Бад-Тьольці у Німеччині у 1995 році.

Твори художника зберігаються у Вінницбкому, Івано-Франківському краєзнавчих музеях, Шевченківському національному заповіднику у Каневі, Миколаївському, Одеському, Харківському, Запорізькому художніх музеях, Музеї історії Києва, в меморіальному музеї в Форті-Шевченко в Казахстані.