Вергіне Свазлян

Вергіне Гарніківна Свазлян (вірм. Վերժինե Գառնիկի Սվազլյան, нар. 1 березня 1934 року в Александрії) — радянська і вірменська науковиця, етнографка, фольклористка-вірменознавиця та історик-геноцидознавиця^[1]. Провідна наукова співробітниця Інституту археології та етнографії Національної академії наук Республіки Вірменія, доктор філологічних наук, професор Національної академії наук Республіки Вірменія. Заслужена діячка науки Республіки Вірменія (2016)^[2]. Відома як збирачка творів вірменського народної творчості і дослідниця геноциду вірмен в культурі.

Вергіне Свазлян
вірм. Վերժինե Գառնիկի Սվազլյան
Народилася	1 березня 1934(1934-03-01) (91 рік)  Александрія, Єгипет
Місце проживання	Вірменська РСР
Країна	Єгипетське королівство  СРСР  Вірменія
Діяльність	фольклористка
Alma mater	Вірменський державний педагогічний університет (1956)
Галузь	етнографія і фольклор
Заклад	Інститут літератури Академії наук Вірменіїd Інститут археології та етнографії Національної Академії наук Республіки Вірменіїd The Armenian Genocide Museum-Instituted Академія наук Вірменської РСР
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор філологічних наук[d]
Нагороди	Honored Scientist of Armeniad (2016)

Життєпис

Народилася 1 березня 1934 року в Александрії (Єгипет) у родині письменника і громадського діяча Гарніка Свазляна, що втік з Османської імперії^[3]. Навчалася в школі імені Погосяна, де отримала початкову освіту, і в школі сестер непорочного зачаття з поглибленим вивченням французької мови. У 1947 році репатріювалася з батьками до Вірменської РСР, закінчивши в 1954 році Вірменський державний педагогічний інститут імені Х. А. Абовяна, кафедру вірменської мови і літератури.

У 1958 році Свазлян влаштувалася працювати в Інститут літератури імені М. Абегяна при Академії наук Вірменської РСР, її науковим керівником був К. А. Мелік-Оганджанян. У 1961 році Вергіне Свазлян перейшла на роботу до Інституту археології і етнографії Академії наук Вірменської РСР, в 1996—2004 роках — входила до Наукової ради Музею-інституту Геноциду вірмен.

У 1965 році захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук про життя та діяльність збирача західновірменського фольклору Саркіса Айкуні. Через три десятиліття, у 1995 році, захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук на тему «Усні перекази вірмени Кілікії»^[4][5]. З 1996 року входить до Професійної ради Інституту археології та етнографії Національної академії наук Республіки Вірменія.

Вергіне Свазлян — авторка понад 500 наукових праць, опублікованих у Вірменії та за кордоном^[6][7]. У 2011 році вийшла її книга «Геноцид вірмен: свідчення очевидців, які пережили геноцид», перекладена шістьма мовами (в тому числі турецькою у 2013 році)^[8].

Наукова діяльність

Вергіне Свазлян прославилася понад 60-річною діяльністю в галузі фольклору: вона записувала і відновлювала твори усної народної творчості вірмен із Західної Вірменії, Кілікії та Анатолії, подорожуючи по селах і вивчаючи розповіді тих, хто у свій час покинув історичну батьківщину, рятуючись від геноциду. Також вона збирала вірменські народні казки, які склали та розповіли уродженці Західної Вірменії, які в 1915 році втекли до Російської імперії. Неодноразово брала участь у республіканських і міжнародних конференціях, виступала з доповідями про вірменської діаспори на теми філології, етнографії, геноциду вірменського питання.

Вибрані наукові роботи[9]

• Վարդավառի հեթանոսական ակունքները արեւմտահայոց բանահիւսութեան մէջ: Յօդուած-ուսումնասիրութիւններ, 2001: տիտղթ. (Վերժինէ Սվազլեան)
• Հայ ժողովրդական հեքիաթներ: տիտղթ. (File shredder max. Սվազլյան)
• Հայ ազգագրություն և բանահյուսություն = Вірменська етнографія і фольклор: Նյութեր և ուսումնասիր., տիտղթ. (File shredder max.Գ. Սվազլյան)
• Մուսա լեռան ազգագրությունը = The Етнографії of Moussa Dagh = Етнографія Муса дага, 2001: տիտղթ. (Վերժինե Սվազլյան)
• Մեծ եղեռն: Արևմտահայ բանավոր վկայություններ, 1995: տիտղթ. (Վերժինե Գառնիկի Սվազլյան)
• Геноцид в спогадах і туркомовних піснях західних вірмен, 1997: т.л. (Вержине Гарниковна Свазлян)
• Folklore of the Armenians of Constantinople, 2000: t.p. (Verjine Svazlian)
• The armenian genocide and historical memory, 2004: t.p. (Verjine Svazlian)

Нагороди[10]

• Медаль «Ветеран праці» (1975)
• Грамота Президії Академії наук Вірменської РСР (1983)
• Золота медаль «Мусадаг» (1985)
• Почесний громадянин Зейтуна (1992)
• Почесний громадянин Васпуракана (1999)
• Грамота Президії Національної академії наук Республіки Вірменія (2000)
• Премія «Айкашен Узузнян» культурного союзу діаспори «Текеян» (2002)
• Пам'ятна медаль Фрітьофа Нансена і міжнародного комітету «Істина для вірмен» (2003)
• Професор Паризької вірменознавчої академії «Арарат» (2004)
• Золота пам'ятна медаль Культурного союзу стамбульських вірмен у Монреалі (2005)
• Пам'ятна медаль Месропа Маштоца філії ВАБС у Сирії (2005)
• Премія Президента Республіки Вірменія «За значний внесок у справу визнання геноциду вірмен» (2006)^[11]
• Почесний громадянин Хаджіна (2006)
• Золота пам'ятна медаль «Ключ Нілу» Вірменського політичних зборів Александрії (2006)
• Медаль Американського бібліографічного інституту «Найбільша думка XXI століття» (2008)
• Пам'ятна медаль «Перший вірменський першодрукар Акоп Мегапарт» (2009)
• Медаль «Тричі великий філософ Давид Анахт» Вірменської філософської академії (2011)
• Медаль Мовзеса Горенаці (2013)
• Заслужений діяч науки Республіки Вірменія (2016)