Веремеєнко Олександр Юрійович

Олекса́ндр Ю́рійович Вереме́єнко (нар. 16 липня 1996(19960716), с. Новоселівка, Старобільський район, Луганська область, Україна — пом. 6 березня 2017, с. Водяне, Волноваський район, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець морської піхоти, матрос Військово-морських сил Збройних сил України. Учасник російсько-української війни. Позивний «Фартовий».

Веремеєнко Олександр Юрійович
Матрос
Загальна інформація
Народження	16 липня 1996(1996-07-16)  Україна, Луганська область, Новоселівка
Смерть	6 березня 2017(2017-03-06) (20 років)  Україна, Донецька область, Водяне (загиблий у бою)
Псевдо	«Фартовий»
Військова служба
Роки служби	2016—2017
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Військово-морські сили
Рід військ	Морська піхота
Формування	36 ОБрМП
Війни / битви	Війна на сході України Оборона Маріуполя
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Веремеєнко.

Біографія

Народився 1996 року в селі Новоселівка на Луганщині. В дитинстві втратив батька. У 2013 році закінчив загальноосвітню школу-інтернат міста Сєвєродонецьк. Займався спортом. 2015 закінчив Сєвєродонецький професійний будівельний ліцей (Сєвєродонецьке ВПУ № 98) за спеціальністю гіпсокартонник-електромонтажник. Заочно навчався в Рубіжанському технікумі за фахом електрогазозварювальника.

29 липня 2016 року підписав контракт на військову службу на три роки.

Матрос, гранатометник 2-го відділення 3-го взводу 1-ї роти 1-го батальйону 36-ї окремої бригади морської піхоти ВМС ЗС України. З 15 жовтня 2016 виконував завдання на території проведення антитерористичної операції, Оперативно-тактичне угруповання «Маріуполь».

6 березня 2017 року загинув від кульового поранення, якого зазнав близько 13:00 в ході тригодинного бою поблизу с. Водяне, на Маріупольському напрямку^[1]. Про смерть Сашка розповів його бойовий товариш «Стаф»: «Нас почали обстрілювати жорстко, і він говорить, „Стаф, давай закинемо щось їм!“. Я говорю: „Ну давай. Термобар закинемо!“ І тільки він вийшов з бліндажа і все, останні його слова „по мені влучили“ і впав»^[2][3].

Похований 8 березня на військовому кладовищі^[4] в с. Чмирівка біля Старобільська.

Мати померла у 2017 році. Залишилися двоє братів і тітка.

Нагороди

Указом Президента України № 104/2017 від 10 квітня 2017 року, «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[5].