Вернигора Кирило Маркович

Кирило Маркович Вернигора (нар. 17 березня 1877(18770317), слобода Бобриківська Міуського округу Області війська Донського, тепер село Бобрикове Антрацитівського району Луганської області — ?) — український радянський діяч, голова Луганського окрвиконкому та голова Луганської міської ради.

Вернигора Кирило Маркович
Народився	17 березня 1877(1877-03-17) слобода Бобриківська Міуського округу Області війська Донського, тепер село Бобрикове Антрацитівського району Луганської області
Помер	невідомо
Національність	українець
Партія	ВКП(б)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вернигора.

Біографія

Народився в бідній селянській родині. З восьмирічного віку працював у слюсарній майстерні в Ростові-на-Дону, був 5 років учнем столяра, потім столяром на будівництві Ростовської електростанції. У 1897 році переїхав до Луганська, де працював столяром.

У 1899 році мобілізований до російської імператорської армії, служив у артилерії Севастопольській фортеці, з 1902 року — в Санкт-Петербурзькій артилерійській школі нестройовим токарем-майстровим.

Після демобілізації повернувся до Луганська, з 1905 року працював столяром в Луганських залізничних майстернях, займався самоосвітою.

Член РСДРП(б) з березня 1917 року.

У березні 1917 року обраний головою залізничного революційного комітету Луганська, у червні 1917 року — головою залізничної профспілки, в серпні 1917 року був висунутий кандидатом в депутати Луганської міської думи за списком РСДРП(б).

Після німецького вторгнення в квітні 1918 року був заарештований і до серпня 1918 року перебував у в'язниці. Після звільнення переховувався на Козловській копальні, працював столяром. Із-за перерви в партійному стажі в грудні 1918 року був вимушений повторно вступати в РКП(б).

З березня 1919 року — секретар Луганського повітового комітету КП(б)У, учасник Луганської оборони. Був евакуйований до Москви, потім направлений в Оренбург, де працював профуповноваженим місцевих залізничних майстерень. У квітні 1920 року повернувся до Луганська, працював агітатором повітової надзвичайної комісії.

З 1 червня 1920 року — завідувач відділу залізничного політвідділу, з грудня 1921 по вересень 1924 року — на керівній роботі на залізниці в Луганську.

З 15 вересня 1924 року — голова Луганського окружного бюро професійних спілок.

З 21 листопада 1925 по січень 1926 року — голова виконавчого комітету Луганської окружної ради та голова Луганської міської ради.

2 лютого 1926 року повернувся на роботу в Луганські залізничні майстерні.

Подальша доля невідома.