Взяття Галича

Взяття Галича — вступ до міста легіону УСС, що відбувся в ході Першої світової війни 27—28 червня 1915 року. За результатами бої місто було визволене від російських загарбників та вперше з 1848 року на ратуші українського міста було встановлено синьо-жовтий український прапор.

Взяття Галича
Перша світова війна
Дата: 27—28 червня 1915 Місце: м. Галич, Івано-Франківська область, Україна Результат: Звільнення Галича від російських військ
Командувачі
Дмитро Вітовський Василь Дідушок	Не встановлено
Військові сили
Легіон  УСС, частини 55-ї австро-угорської дивізії Збройні сили Австро-Угорщини	Російські війська (укріплені позиції біля села Вікторів)
Втрати
Дані відсутні	2500 вбитими, 600 полонених

Передумови

Під час Першої світової війни Галич залишався важливим транспортним та стратегічним вузлом на річці Дністер. Російські війська зайняли місто у вересні 1914 року під час Галицької битви. Для австро-угорського командування звільнення Галича було насамперед військовою необхідністю, водночас для українських вояків легіону УСС, першої української національної формації XX століття, воно мало також символічне та історичне значення. Навесні 1915 року війська Австро-Угорщини за підтримки німецької 11-ї армії генерал-фельдмаршала Августа фон Макензена провели Горлицьку операцію, під час якої союзні сили прорвали оборону російської 3-ї армії на ділянці фронту близько 35 кілометрів у районі містечка Горлиці (нині м. Горліце, Малопольське воєводство, Польща)^[1].

3 червня 1915 року німецька дивізія корпусу генерала Ботмера звільнила Стрий. У цей час Українські січові стрільці діяли як передові підрозділи 129-ї та 130-ї бригад корпусу генерала П. фон Гофмана 55-ї піхотної дивізії генерала Г. Фляйшмана, яка 3 червня розгорнула наступ на Калуш, а після прориву російської оборони на лінії Завадка—Голинь—Кропивник повернула на Галич^[2].

У ході просування до Галича 2-й курінь УСС здійснив маршовий перехід від Болехова через Тростянець, Завадку, Верхню, Слобідку та Сапогів до Крилоса. 1-й курінь вирушив з Лісович через Чолгани та Креховичі, далі обійшов Калуш і через Комарів вийшов до Вікторова, зайнявши позиції у Вікторівських лісах. За свідченнями сучасників, у першій половині червня 1915 року стрілецькі підрозділи швидким маршем пройшли територією Жидачівського та Калуського повітів і близько 10 червня зупинилися біля Вікторова. Розвідувальні стежі УСС просунулися у напрямку Тязева, наблизившись до околиць Станиславова^[3].

Визволення Галича

Підготовка до штурму

У середині червня 55 Австро-Угорська дивізія (у складі якої діяли УСС) підійшла до Галича. Неподалік села Вікторів розташовувалися сильні укріплення російських військ. Тут велися серьйозні позиційні бої. Але через загальний відступ військ ці позиції були полишені. 22 червня 1915 року 2-га армія фельдмаршала Е. фон Бем-Ермолі опанувала Львів і продовжила наступальні дії. Південна армія генерала А. фон Лінзінґена просунулась до річки Гнила Липа. У цей час 131-ша бригада, у складі якої діяла чота УСС під проводом Остапа Коберського, переправилась на лівий берег Дністра й створила загрозу для тилу російського мостового плацдарму. Це змусило російські частини залишити укріплені позиції та відступити, переправляючись через Дністер чотирма мостами^[3].

Штурм

Слідом за відступаючим противником переправився і 2-й курінь УСС під командуванням Василя Дідушка. 27 червня Українські Січові Стрільці першими увійшли до Галича, що стало завершенням їхнього маршу після боїв у районі Вікторова. Сотник Дмитро Вітовський, як пише Осип Думін, «обняв команду міста, установив посадника й видав розпорядження по організації міської міліції»^[2]. Доказом піднесеного стану українських легіонерів став жовто-блакитний прапор, що був вивішений тоді над міською ратушею в Галичі замість російського триколору^[4].

Вранці 29 червня 1915 року сотні 2-го куреня УСС під командуванням Василя Дідушка продовжили просування на схід. Підрозділи вирушили з Галича в напрямку Семиківців і Межигірців для розвідки російських позицій. Переправа через Дністер відбувалася через пошкоджений міст: під час відступу російські війська підірвали його середню секцію, тому стрільці переходили річку по тимчасово прокладених дошках. Поблизу Семиківців курінь зустрівся з підрозділом під проводом Осипа Будзиновського, після чого УСС зайняли позиції на правому березі Гнилої Липи^[5]. Наступного дня, 30 червня, на світанку курінь Дідушка разом з іншими підрозділами 130-ї бригади корпусу Гофмана здійснив штурм і багнетною атакою опанував переправу через Гнилу Липу, відтіснивши російські війська до річки Золота Липа. Ці бої стали завершальним етапом протистояння за Галич^[6].

Відзначені герої

Окрім участі УСС в штурмі Галича, серед українців були герої і з інших військових формацій. До прикладу, рядовий Іван Присняжнюк, військовослужбовець 36-го полку крайової оборони, відзначився під час бою поблизу Галича. Під час штурму він захопив у противника кулемет і вразив російського офіцера у званні майора та кількох солдатів. За проявлену відвагу Присняжнюк був нагороджений срібною медаллю, а від командування — золотим годинником. У подальших боях він зазнав тяжкого поранення і згодом був звільнений зі служби за станом здоров’я^[7].

Оцінки

Степан Ріпецький як очевидець бою, уже будучи в діаспорі з приводу цих подій писав: «Був це день великого піднесення національно-державних почувань Стрілецтва, коли воно, як нове українське військо, ста­ нуло у своєму поході на місцях старої княжої слави»^[4].

Згідно зі спогадами Луки Луціва, стрільці сприйняли здобуття міста як символічне повернення на землю давньої княжої традиції. Описуючи як командування над містом узяв сотник Дмитро Вітовський, який ініціював на ратуші заміну російської символіки на українську згадував, що цей крок викликав значний емоційний підйом серед вояцтва^[8].

Пам'ять

Навесні 2020 року аматорський театр-студія «Жива історія» (керівник Тетяна Зарецька) розпочав роботу над історичним художньо-документальним фільмом «За Галич ішли на багнети!..». Метою проєкту стало відтворення та популяризація героїчних сторінок історії Галича та України. Для створення стрічки використано свідчення сучасників та очевидців подій 1915 року, а також автентичні історичні локації в самому Галичі та його околицях. Історичним консультантом фільму був історик та реконструктор Петро Ганцюк. Прем’єра фільму відбулася у 2023 році в рамках відзначення «Року княжого Галича»^[9].