Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Вибори столиці Олімпійських ігор 2010
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Бажання прийняти у себе Паралімпійські та Олімпійські ігри 2010 висловили три міста. 2 липня 2003 року МОК оголосив столицю на своїй черговій сесії. Нею стала столиця Британської Колумбії — Ванкувер.
Процес виборів
Узагальнити
Перспектива
Процес вибору олімпійської столиці починається з того, що Національний олімпійський комітет (НОК) подає заявку свого міста в Міжнародний олімпійський комітет (МОК), і закінчується обранням столиці членами МОК під час чергової сесії. Процес регулюється Олімпійською хартією, як зазначено в главі 5, правилі 34.[1]
Починаючи з 1999 року процес складається з двох етапів. Під час першої фази, яка починається відразу після закінчення терміну подання заявок, «міста-заявники» зобов'язані відповісти на низку запитань, що охоплюють теми, важливі для успіху організації ігор. Ця інформація дозволяє МОК аналізувати можливості майбутніх організаторів, сильні і слабкі сторони їхніх планів. Після детального вивчення поданих анкет і подальших доповідей, Виконавча рада МОК вибирає міста, які беруть участь у наступному етапі. Другий етап є справжньою кандидатською стадією: міста, заявки яких прийняті (далі їх називають «міста-кандидати»), зобов'язані подати другу анкету у вигляді розширеного, детальнішого кандидатського портфеля.[2] Ці портфелі уважно вивчає Оцінювальна комісія МОК, яка складається з членів МОК, представників міжнародних спортивних федерацій, НОК, спортсменів, Міжнародного Паралімпійського Комітету та міжнародних експертів у різних галузях.[3] Члени оцінювальної комісії потім роблять чотириденний огляд кожного з міст-кандидатів, де вони перевіряють запропоновані спортивні споруди і резюмують щодо деталей у кандидатських портфелях. Оцінювальна комісія описує результати своєї перевірки у звіті, який вона надсилає членам МОК за місяць до сесії МОК.[2]
Сесія МОК, на якій обирають місто-організатор, відбувається в країні, яка не подавала заявку на право бути господарем Олімпіади.[2] Вибори проводять активні члени МОК (за винятком почесних і шанованих членів), що прибули на сесію, кожен з яких має один голос. Учасники з країн, місто яких бере участь у виборах, не голосують допоки місто ще не вибуло. Голосування відбувається в кілька раундів, поки одна із заявок не набирає абсолютної більшості голосів; якщо цього не відбувається в першому турі, то заявка з найменшою кількістю голосів вибуває, і голосування повторюється. У разі рівності очок за найменшу кількість голосів, проводиться спеціальний тур голосування із якого переможець виходить до наступного раунду.[4][5] Після оголошення міста-господаря делегація цього міста підписує «договір міста-господаря» з МОК, який делегує обов'язки організатора ігор місту і відповідному НОК.[6]
Оцінювання
8 міст розглядалися як столиця Ігор[7]:
Ванкувер, Канада
Сараєво, Боснія і Герцеговина
Хака, Іспанія
Зальцбург, Австрія
Пхьончхан, Південна Корея
Харбін, Китайська Народна Республіка
Берн, Швейцарія
Андорра-ла-Велья, Андорра
Робоча група розділила Звіт про оцінку на чотирнадцять докладних тем і зважень. При виставленні оцінки робоча група дивилась на такі критерії як: якість, кількість, місце, концепція тощо[8].[9]
Кандидатами стали:
Берн провів референдум, на якому жителі висловилися проти проведення.
Вибори
Результати голосування
Remove ads
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads