Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Вибори столиці Олімпійських ігор 2020
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Шість міст подали заявки на участь у виборах столиці Олімпійських та Паралімпійських ігор 2020. Кандидатами на проведення ігор були
Італія, Рим (19 травня 2010) — заявку знято з фінансових причин
Іспанія, Мадрид (1 червня 2011)
Туреччина, Стамбул (7 липня 2011)
Японія, Токіо (16 липня 2011)
Азербайджан, Баку (1 вересня 2011) — не пройшла відбір
Катар, Доха (26 серпня 2011) — не пройшла відбір
Місце проведення було вибране 7 вересня 2013 року на 125-ій сесії МОК шляхом таємного голосування членів організації. У першому турі Токіо зайняло перше місце, а Стамбул і Мадрид отримали однакову кількість голосів, у зв'язку з чим було проведене переголосування, після якого до другого туру разом із Токіо вийшов Стамбул. У другому турі Токіо здобуло більше голосів, ніж Стамбул, і отримало право проведення літніх Олімпійських ігор 2020[1].
Remove ads
Процес виборів
Узагальнити
Перспектива
Процес вибору олімпійської столиці починається з того, що Національний олімпійський комітет (НОК) подає заявку свого міста в Міжнародний олімпійський комітет (МОК), і закінчується обранням столиці членами МОК під час чергової сесії. Процес регулюється Олімпійською хартією, як зазначено в главі 5, правилі 34.[2]
Починаючи з 1999 року процес складається з двох етапів. Під час першої фази, яка починається відразу після закінчення терміну подання заявок, «міста-заявники» зобов'язані відповісти на низку запитань, що охоплюють теми, важливі для успіху організації ігор. Ця інформація дозволяє МОК аналізувати можливості майбутніх організаторів, сильні і слабкі сторони їхніх планів. Після детального вивчення поданих анкет і подальших доповідей, Виконавча рада МОК вибирає міста, які беруть участь у наступному етапі. Другий етап є справжньою кандидатською стадією: міста, заявки яких прийняті (далі їх називають «міста-кандидати»), зобов'язані подати другу анкету у вигляді розширеного, детальнішого кандидатського портфеля.[3] Ці портфелі уважно вивчає Оцінювальна комісія МОК, яка складається з членів МОК, представників міжнародних спортивних федерацій, НОК, спортсменів, Міжнародного Паралімпійського Комітету та міжнародних експертів у різних галузях.[4] Члени оцінювальної комісії потім роблять чотириденний огляд кожного з міст-кандидатів, де вони перевіряють запропоновані спортивні споруди і резюмують щодо деталей у кандидатських портфелях. Оцінювальна комісія описує результати своєї перевірки у звіті, який вона надсилає членам МОК за місяць до сесії МОК.[3]
Сесія МОК, на якій обирають місто-організатор, відбувається в країні, яка не подавала заявку на право бути господарем Олімпіади.[3] Вибори проводять активні члени МОК (за винятком почесних і шанованих членів), що прибули на сесію, кожен з яких має один голос. Учасники з країн, місто яких бере участь у виборах, не голосують допоки місто ще не вибуло. Голосування відбувається в кілька раундів, поки одна із заявок не набирає абсолютної більшості голосів; якщо цього не відбувається в першому турі, то заявка з найменшою кількістю голосів вибуває, і голосування повторюється. У разі рівності очок за найменшу кількість голосів, проводиться спеціальний тур голосування із якого переможець виходить до наступного раунду.[5][6] Після оголошення міста-господаря делегація цього міста підписує «договір міста-господаря» з МОК, який делегує обов'язки організатора ігор місту і відповідному НОК.[7]
Оцінювання
Кандидати
Подані заявки
- Італія, Рим (19 травня 2010) — заявку знято з фінансових причин
- Іспанія, Мадрид (1 червня 2011)
- Туреччина, Стамбул (7 липня 2011)
- Японія, Токіо (16 липня 2011)
- Азербайджан, Баку (1 вересня 2011) — не пройшла відбір
- Катар, Доха (26 серпня 2011) — не пройшла відбір
Таким чином, на проведення Ігор претендували Токіо, Стамбул та Мадрид.
Інші претенденти, які розглядалися
|
|
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Вибори
Результати голосування
_16.jpg)
Remove ads
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads