Винаходи професора Вагнера

«Винаходи професора Вагнера» — серія науково-фантастичних оповідань російського радянського письменника Олександра Бєляєва.^[1][2] Оповідання про професора Івана Степановича Вагнера з'явилися протягом 1926—1936 років.

Історія

Вперше ім'я професора Вагнера з'явилося в Бєляєва в оповіданні 1926 року про можливості анабіозу «Ні життя, ні смерть», як вченого, який

«…винайшов спосіб змінювати склад крові теплокровних тварин, наближаючи їх до крові холоднокровних тварин». Оригінальний текст (рос.) «…изобрёл способ изменять состав крови теплокровных животных, приближая их к крови холоднокровных животных».

Він став улюбленим героєм Бєляєва, якому письменник довіряв висловлювати в жартівливій формі свої найкрамольніші з наукового погляду думки. Вважають, що Вагнер — це весела маска самого Бєляєва.^[3] Всього він написав 8 оповідань, які відрізняються побудовою та формою оповіді.

Оповідання серії

1. «Людина, яка не спить» (збірка «Голова профессора Доуэля». М., «ЗиФ», 1926)
2. «Гість із книжкової шафи» («Всемирный следопыт» 1926, № 9; збірка «Голова професора Доуеля». М., «ЗиФ», 1926)
3. «Над безоднею» («Вокруг света» (Москва), 1927, № 2-3)
4. «Чортів млин» («Всемирный следопыт», 1929, № 9)
5. «Творимі легенди та апокрифи»: «Випадок із конем», «Про бліх», «Людина-термо» («Всемирный следопыт», 1929, № 4)
6. «Амба» («Всемирный следопыт», 1929, № 10)
7. «Хойті-Тойті» («Всемирный следопыт», 1930, № 1-2)
8. «Килим-літак»^[ru] («Знание — Сила», 1936, № 12)