Винищувальні батальйони

Не плутати з Винищувальні батальйони (1941).

Винищувальні батальйони (в народі — стрибки або ястребки, істребки; рос. истребки від истребительные батальоны) — радянські колабораціоністські банди, виконували патрульно-каральні функції, створені з місцевого українського (на початку також із польського), литовського та естонського населення для захисту радянської влади та господарства й боротьби проти українського, польського та балтійського підпілля в регіонах.

Почали формувати навесні 1944 року; від 1947 року підпорядковані МДБ СРСР. 1948 р. реорганізовані в групи охорони правопорядку, ліквідовані 1954 р. Залучення до винищувальних батальйонів відбувалося здебільшого на добровільній основі, хоч були й випадки насильної мобілізації. Станом на 1946 рік кількість вояків у цих батальйонах становила 63 000 осіб. У боротьбі проти підпілля «стрибки» відзначилися низькою боєздатністю, поганою дисципліною та часто знущалися з селян.

Радянські документи свідчать про випадки, коли бійці винищувальних батальйонів переходили на бік націоналістичного підпілля ОУН та УПА.^[1]