Винник Павло Борисович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Винник.

Павло́ Бори́сович Ви́нник (22 вересня 1925, Одеса, УРСР — 9 червня 2011, Москва, Росія^[2]) — радянський і російський актор, народний артист Російської Федерації (2002).

Винник Павло Борисович
Народився	22 вересня 1925(1925-09-22)  Одеса, Українська СРР, СРСР
Помер	9 червня 2011(2011-06-09) (85 років)  Москва, Росія  інфаркт міокарда
Поховання	Ваганьковське кладовище
Національність	росіяни[1]
Громадянство	СРСР  Росія
Діяльність	актор, військовослужбовець
Alma mater	Державний інститут театрального мистецтва імені Анатолія Луначарського (1958)
Заклад	Московський академічний театр імені Володимира Маяковського, Державний театр кіноактора і Державний академічний Малий театр Росії
Роки діяльності	з 1948
IMDb	nm0899033
Нагороди та премії

Життєпис

Учасник радянсько-німецької війни (1944—1945), сержант. Був автоматником роти автоматників.

Навчався в Одеському театрально-художньому училищі (1945—1946). Закінчив Московське міське театральне училище (1950), Державний інститут театрального мистецтва ім. А. В. Луначарського (1958).

У 1950—1959 рр. — актор академічного театру ім. В. Маяковського, в 1960—1992 рр. — Театру-студії кіноактора, в 1992—1993 рр. — Малого театру. Був актором Театру-студії кіноактора, керівником Бюро пропаганди російського кіно.

Похований на Ваганьковському кладовищі.

Фільмографія

• «Добровольці» (1958)
• «Альошкіна любов» (1960)
• Дикий мед (1966)
• «В тяжку хвилину» (1968)
• «Коли розходиться туман» (1970)
• «А пароплави гудуть і йдуть...» (1972)
• «Диня» (1982)
• «Оголошенню не підлягає» (1987)
• «П'ять листів прощання» (1987)
• «Квартира» (1989)

та інші.