Виннички

Ви́ннички (давня назва — Малі Винники) — село в Україні, в Давидівській сільській громаді, Львівського району, Львівської області. Орган місцевого самоврядування — Давидівська сільська громада^[6]. Населення становить 667 осіб^[1]. Колишній адміністративний центр Винничківської сільської ради, якому до 2020 року підпорядковувалися села Виннички, Гончарі та Дмитровичі^[7].

село Виннички
Герб Винничків Прапор Винничків
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Львівський район
Тер. громада	Давидівська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA46060090040048051
Основні дані
Населення	667[1]
Площа	1,65 км²
Густота населення	404,24 осіб/км²
Поштовий індекс	81150[2]
Телефонний код	+380 3230[3]
Географічні дані
Географічні координати	49°46′23″ пн. ш. 24°9′48″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	279 м[4]
Водойми	річка Кабанівка
Відстань до обласного центру	18 км[5]
Відстань до районного центру	18 км[5]
Найближча залізнична станція	Давидів
Відстань до залізничної станції	5 км
Місцева влада
Адреса ради	81151, Львівська обл., Львівський р-н, с. Давидів, вул. Незалежності, 1а
Карта
Виннички
Виннички
Мапа
Виннички у Вікісховищі

Населення

У 1880 році в селі мешкало 702 особи^[8]. Станом на січень 1939 року у селі мешкало 770 осіб, з них: 20 ополячених українців, 730 поляків та 20 юдеїв^[9]. Наприкінці 1960-х років у селі мешкало 650 осіб та налічувалося 192 домогосподарства^[10]. За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року у селі мешкало 671 особа^[11]. Станом на 2021 рік — 667 осіб^[1].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним^[11]:

Мовний склад населення с. Виннички
Мова	Число ос.	Відсоток
українська	659	98,22
російська	9	1,33
білоруська	1	0,15
польська	2	0,30

Географія

Село розташовано за 18 км на південний схід від обласного та районного центрів — міста Львова та 5 км від найближчої залізничної станції — Давидів на лінії Львів — Ходорів^[5]. Межує з селами Чишки, Давидів, Гончарі та Дмитровичі. Селом тече річка Кабанівка, ліва притока річки Білки (басейн Західного Бугу)^[8][12].

Топоніми

Походження назви села походить від слів вино — виноград. Винничківський пан вирощував виноград, плоди якого здавав одному з винничківських фабрикантів, що мав свій винний завод на Лисій горі і постачав вино до княжого двору. Оскільки село було головним постачальником винограду, із якого виготовляли вино, то і дістало назву Виннички^[1].

Урбаноніми

Кількість елементів інфраструктури в селі — це 24 вулиці, 3 провулки з 230 будинками^[13].

Вулиці

• Бузкова
• Весела
• Весняна
• Вишнева
• Гірська
• Джерельна
• Затишна
• Каштанова
• Козацька
• Краєвидна
• Крута
• Лісова
• Молодіжна
• Озерна
• Паркова
• Підлісна
• Ранкова
• Садова
• Сонячна
• СТ «Вишенька»
• Тиха
• Центральна
• Черешнева
• Шкільна

Провулки

• Верхній
• Короткий
• Нижній

Урочища

• Млини
• Людвін

Історія

Перша згадка про Виннички датується 1352 роком. Тоді село мало назву Малі Винники, а згодом трансформувалося у Виннички^[14].

Першим відомим власником села був львівський війт Бертольд. Підтвердження цього є у привілеї польського короля Казимира III від 22 серпня 1352 року, наданому Юрію (Ґеорґу) Руперту та Маргариті, дітям Матія, на вічне володіння маєтками у Львівському передмісті — млином Сільський кут, селом Малі Винники; «…і ці маєтки визначаються як даровані визначному мужеві Бертольду, колишньому львівському війтові, їхньому дідові великим володарем, блаженної пам'яті Львом, князем Русі, за його вірну службу…»^[15].

Інші джерела розповідають, що 1 листопада 1378 року князь опольський Володислав Опольський — (початково мандатом угорського короля Людовика, а згодом назвав себе «паном і власником земель Русі») дає Григорієві Штехеру, львівському міщанинові та дідичеві Малих Винник на другому боці ріки, що відмежовує те село, з метою заокруглення його посілості. З 1 липня 1549 року село Виннички належало Янові П'єчиховському. У першій половині XIX століття село належало графам Дунін-Борковським^[8].

У червні-липні 1941 року до лав Червоної Армії було мобілізовано більше 23 мешканців села, що брали участь у бойових діях на фронтах німецько-радянської війни, 9 з них нагороджені орденами та медалями СРСР, 21 — загинули на війні^[10].

По війні ополячених колишніх українців села Виннички переселено в глибину Польщі. Унаслідок операції «Вісла» село було заселено депортованими з Польщі українцями. Майже все населення села Виннички, крім кількох сімей, переселенці з Надсяння, Холмщини, Любачівщини. У 1948 році створюють перші колгоспи у селах Виннички, Гончари та Дмитровичі. У 1952 році вони об'єдналися в один колгосп імені Жданова (потім — 2-е відділення радгоспу «Винниківський»). Перший голова — М. Шиндюк, секретар — Яворович. Уже до 1955 року було відкрито медпункт та відділення поштового зв'язку^[1].

У 1960-1980-х роках у Винничках знаходилося 2-е відділення радгоспу «Винниківський», за яким були закріплені 1418 га сільськогосподарських угідь, включно з 850 га орної землі^[10]. Тут була одна з найкраще обладнаних в області тваринницька ферма, де вперше на Львівщині застосували доїльну установку «Карусель»^[14]. За успіхи в розвитку сільського господарства четверо мешканців села були нагороджені орденами і медалями СРСР, у тому числі керівник 2-го відділення радгоспу «Винниківський» І. С. Бурлака та ланкова М. П. Горошко — орденами Трудового Червоного Прапора^[10]. Станом на 1968 рік в селі діяли восьмирічна школа, де навчалося 127 учнів і працювало 12 вчителів, клуб, бібліотека з фондом 7,2 тис. примірників книг, фельдшерсько-акушерський пункт, крамниця^[14][10].

Згідно з рішенням сесії Винничківської сільської ради у 2003 році було затверджено герб (за проєктом Р. Серцелевича) та прапор (за проєктом А. Гречила) села Виннички^[1].

Пам'ятки, визначні місця

• Храм собору Великомученика Димитрія Солунського, що на вул. Центральній, перебуває в користуванні релігійної громади Львівсько-Сокальської єпархії Православної церкви України парафії Великомученика Димитрія Солунського^[16] та належить до Пустомитівського благочиння, Львівсько-Сокальської єпархії Православної церкви України.
• Храм Святого Великомученика Димитрія Солунського, збудований в селі Виннички у 1998 році^[17]. Перебуває в користуванні релігійної громади Львівської архієпархії Української греко-католицької церкви парафії Святого Великомученика Димитрія Солунського та належить до Винниківського деканату, Львівської архієпархії Української греко-католицької церкви.
• Кам'яний хрест, встановлений у 1901 році біля садиби Олекси Турка^[18].

Археологічні розвідки

Археологічною експедицією очолюваною Борисом Возницьким на заході урочища Людвін виявлені найдавніші поселення на території села, датовані VI–V століттям до нашої ери^[18].