Вирозуб Василь Дем'янович

Василь Дем'янович Вирозуб (нар. 25 травня 1970, м. Борщів, Тернопільська область) — український священник, капелан. Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2022), лавреат нагороди «Пам'яті народів» (2023, Чехія).

Василь Вирозуб
Василь Дем'янович Вирозуб
Народився	25 травня 1970(1970-05-25) (55 років)  Борщів, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	священник, капелан
Alma mater	Тернопільський мистецький фаховий коледж імені Соломії Крушельницької
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Життєпис

Василь Вирозуб народився 25 травня 1970 року у місті Борщеві, нині Борщівської громади Чортківського району Тернопільської области України^[1].

Батько був старостою храму, а також фундатором та будівничим ще двох храмів на Борщівщині Тернопільської области, дідусь у сільській церкві акомпанував під час недільних служб на фісгармонії (аналог органу), брати батька, Петро і Василь, робили художні розписи у храмах та церквах, дядько, а також хресний, Василь Гаврилович Вирозуб, був священником української церкви митрофорний протоієрей^[2].

Навчався в Борщівській музичній школі^[1]. Закінчив Тернопільське музичне училище, де вчився грати на кларнеті^[3].

Після служби в армії навчався в духовній семінарії. Нині настоятель Свято-Троїцького храму ПЦУ м. Одеси^[4][2].

Активний учасник Революції гідності^[1]. Був серед одних із перших священників, які взяли участь у створенні служби капеланів у підрозділах української армії. У 2015 році відправився на схід України і виконував обов'язки капелана в одному з підрозділів 72-ї ОМБр. Перебував разом із військовими в місцях виконання бойових завдань на Маріупольському напрямку^[2].

25 лютого 2022 року у складі цивільного пошуково-рятувального судна «Сапфір» капелани Василь Вирозуб, Олександр Чоков, Леонід Болгаров, а також дитячий лікар Іван Тарасенко відправилися на захоплений ординцями острів Зміїний, щоб забрати тіла нібито загиблих українських захисників, але росіяни взяли їх у полон і невдовзі відправили спочатку в Севастополь, потім у фільтраційний табір у Бєлгородській області, а звідти у слідчий ізолятор № 2 міста Старий Оскол. Згодом Чокова, Болгарова і Тарасенка після 43 днів заточення, допитів та знущань звільнили, а Василя Вирозуба залишили в катівні, де продовжували допитувати, піддаючи жорстоким тортурам. 6 травня 2022 року^[5] був звільнений під час обміну полоненими. Проходив лікування і реабілітацію в госпіталі^[2][6][7].

Нагороди

• орден «За заслуги» III ступеня (23 серпня 2022) — за значні заслуги у зміцненні української державності, мужність і самовідданість, виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у розвиток різних сфер суспільного життя, відстоювання національних інтересів нашої держави, сумлінне виконання професійного обов'язку^[8];
• нагорода «Пам'яті народів» (17 листопада 2023, м. Прага, Чехія)^[1].