Висоцький Михайло Костянтинович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Висоцький.

Михайло Костянтинович Висоцький (нар. 19 листопада (1 грудня) 1885(18851201), Недра — 6 жовтня 1950, Київ) — український і російський радянський актор.

Михайло Костянтинович Висоцький
Народився	19 листопада (1 грудня) 1885(1885-12-01) Недра
Помер	6 жовтня 1950(1950-10-06) (64 роки) Київ
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР
Діяльність	актор
IMDb	ID 0904581
Нагороди та премії
Михайло Костянтинович Висоцький у Вікісховищі

Біографія

Народився 19 листопада (1 грудня) 1885 року в селі Недра Київської губернії (нині Баришівського району Київської області). У 1913 році закінчив театральну школу П. Мочалова в Одесі.

Багато років працював під керівництвом свого вчителя М. І. Собольщикова-Самарина в театрах Одеси (1916–1923), Києва (1923–1925), Сімферополя (1930—1933), Саратова, Самари. У 1934–1937 роках — актор Горьковського театру драми. У 1940–1950 роках — в Київському театрі імені Лесі Українки.

Помер 6 жовтня 1950 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 3).

Творчість

Театральні ролі: Фамусов («Лихо з розуму» Грибоєдова), Сганарель («Камінний господар» Лесі Українки), Бублик, Перкінс («Платон Кречет», «Місія містера Перкінса в країну більшовиків» Корнійчука)

Знімався в кіно:

• 1950 — «Тарас Шевченко» :: пан Лукашевич Євдоким Апполонович;
• 1950 — «Щедре літо» :: Свирид Подпруженко, батько Оксани;
• 1950 — «Секретна місія» :: Черчілль;
• 1946 — «Центр нападу» :: батько Олени;
• 1945 — «Нескорені» :: німецький інженер;
• 1945 — «Зигмунд Колосовський» :: Боровський;
• 1945 — «В далекому плаванні» :: старший офіцер Снєгов Василь Іванович;
• 1942 — «Юний Фріц» (короткометражний) :: батько;
• 1942 — «Котовський» :: охоронець закону;
• 1941 — «Богдан Хмельницький» :: сотник Гарбуз;
• 1939 — «Шуми, містечко» :: диктор.

Відзнаки

Народний артист УРСР з 1943 року. Нагороджений орденом «Знак Пошани».

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.