Висоцький Сергій Олександрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Висоцький.

Сергі́й Олекса́ндрович Висо́цький (нар. 15 липня 1923, Полтава — пом. 19 грудня 1998, Київ) — український історик і археолог, фахівець у галузі культури Київської Русі, дослідник графіті та фресок Софії Київської. Доктор історичних наук (1979).

Сергій Олександрович Висоцький
Сергій Висоцький Сергій Висоцький
Народився	15 липня 1923(1923-07-15) Полтава
Помер	19 грудня 1998(1998-12-19) (75 років) Київ
Країна	Україна  СРСР
Діяльність	історик, археолог
Alma mater	Київський університет
Галузь	археологія
Заклад	Інститут археології НАН України
Науковий ступінь	доктор історичних наук

Біографія

Зовнішні відеофайли
	Сергій Висоцький про мову Київської Русі - попередницю української мови Олексій Редченко. YouTube

Народився в сім'ї службовців.

Отримавши в юності травму хребта і набувши туберкульозу кісток, провів близько 10 років у ліжку, а як одужав, то став істориком^[1].

Закінчив історично-філософський факультет Київський університету в 1956 році.

1956—1967 — науковий секретар, вчений секретар, завідувач відділу фондів Державного архітектурно-історичного заповідника «Софійський музей» (Київ).

1967–1992 — працював в Інституті археології АН УРСР. Тут захистив кандидатську («Давньоруські написи Софії Київської XI—XIV ст.», 1967) і докторську («Середньовічні написи Софії Київської (за матеріалами графіті XI—XVII ст.)», 1978) дисертації^[2].

1981—1985 — завідувач відділу археології Києва, від 1985 — консультант.

Відкриття графіті — це тривалі пошуки, підбір спеціального бокового освітлення, реставрація напису, обробка фото, аналіз особливостей написання кожної літери, притаманних певному часу. Висоцький протягом 30 років так працював у Золотих Воротах, Святій Софії, Видубицькому монастирі, Успенському соборі Києво-Печерської лаври, церкві Спаса на Берестові, Кирилівській церкві^[1].

Дослідив понад 400 графіті XI–XVII ст. у Софійському соборі, Михайлівській церкві Видубицького монастиря, Кирилівській церкві, що містять цінні відомості про історичні події, мову давніх киян, походження і розвиток писемності. У монографії «Светские фрески Софийского собора в Киеве» (1989) атрибутував зображення княгині Ольги та Костянтина Багрянородного.

Брав участь у археологічних розкопках північної вежі Софійського собору (1960—1961), дослідив руїни Золотих воріт у Києві та розробив проект їх відбудови (1970—1973).

Автор близько 150 наукових праць. Його дослідження з києворуської епіграфіки здобули широке визнання світової науки, істотно поповнили джерельну базу дослідження культури Київської Русі.

Премії

• 1979 — Премія імені Д. З. Мануїльського АН УРСР.
• 1983 — Державна премія УРСР.

Монографії

• 1966 — Древнерусские надписи Софии Киевской XI—XIV вв.(рос.)
• 1976 — Средневековые надписи Софии Киевской XI—XIV вв. (по материалам граффити XI—XVII вв.)(рос.)
• 1978 — Про що розповіли давні стіни
• 1985 — Киевские граффити XI—XVII вв.(рос.)
• 1989 — Светские фрески Софийского собора в Киеве(рос.)
• 1998 — Київська писемна школа X—XII ст. (до історії української писемності)^[2]
• 2000 — Золоті ворота в Києві.

Вшанування пам'яті

12 листопада 2019 року на його честь названо вулицю в Києві.

Див. також

• Софійська абетка — гипотеза Висоцького.