Витік ціаніду в Бая-Маре

Витік ціаніду в Бая-Маре — витік ціанідів поблизу Бая-Маре, Румунія, у річку Сомеш з вини золотодобувальної компанії Aurul, спільного підприємства австралійської компанії Esmeralda Exploration та уряду Румунії, що стався 2000 року.

Мертва риба на Тисі

Забруднені води в результаті сягнули Тиси, а потім Дунаю, що призвело до загибелі великої кількості риби в Угорщині та Югославії. Витік було названо найгіршою екологічною катастрофою у Європі після Чорнобильської.^[1]

Передумови

Aurul, оператор видобутку, є спільним підприємством, утвореним австралійською компанією Esmeralda Exploration та урядом Румунії. Компанія заявляла, що здатна вичистити побічний продукт золотодобування — токсичні відвали, що почали розповсюджуватись вітром як токсичний пил.^[2] Обіцяючи позбутись від цього побічного продукту та видобути решту золота шляхом ціанідного процесу^[en], компанія перемістила відходи у греблю поблизу Бозинта-Маре, повіту Марамуреш.^[2]

Прорив греблі

У ніч на 30 січня 2000 року греблю, що втримувала забруднену воду, прорвало. 100 000 м³ води з ціанідами (у якій, за оцінками, їх було 100 тонн^{[уточнити][3]}) ринули на фермерські угіддя й згодом в річку Сомеш.^[1][2]

Esmeralda Exploration причиною прориву назвала надмірний рівень випадіння снігу.^[1]

Ефекти

Після витоку концентрації ціанідів у Сомеші перевищували допустимі рівні у понад 700 разів. Сомеш є притокою Тиси, другої за величиною річки Угорщини, котра своєю чергою вливається в Дунай. Витік призвів до забруднення запасів питної води понад 2,5 млн угорців.^[1] На додачу до ціанідів, до річки також було змито важкі метали, котрі мали довготривалий негативний ефект на навколишнє природне середовище.^[1]

Особливо було вражено дику природу: на ділянці буквально всі живі істоти загинули, далі на південь, у сербській частині, було вбито 80 % водяних істот, 200 т з яких — це була риба цих річок.^[1]

Волонтери працюють на Тисі

Великі кількості риби загинули через токсичність ціанідів у водах річок, що зачепило 62 види риби, 20 з яких — підохоронних. Уряд Румунії заявив, що мор риби був спричинений холодами й вони не мають до нього стосунку. В Угорщині волонтери брали участь у вилученні мертвої риби, щоб зупинити поширення катастрофи харчовими ланцюгами, оскільки інші тварини, такі як лисиці, видри та скопи, гинули через поїдання отруєної риби.^[1]

Після того, як ціаніди досягнули Дунаю, великий об'єм вод річки призвів до розведення концентрації речовин,^[1] але на деяких ділянках вона все ще була у 20—50 разів вищою за максимально дозволену.^[4]

Через два роки після витоку екосистема почала відновлюватись, однак все ще була далекою від свого початкового стану; рибалки Угорщини заявляли, що їхній улов 2002 року сягав лише однієї п'ятої рівнів до катастрофи.^[3]

Наступні витоки

Через п'ять років регіон було уражено витоком забрудненої води (цього разу важкими металами).^[3] Прорив дамби у Бая-Борша повіту Марамуреш призвів до того, що 20 000 кубометрів води, отруєної солями цинку, плюмбуму та купруму, потрапили до Тиси.^[5]

Реакції

Бретт Монтгомері, голова оператора видобутку, Esmeralda, заперечив будь-яку відповідальність, заявляючи, що шкоду від витоку було «дуже сильно перебільшено», а риба загинула в таких кількостях через брак кисню, спричинений замерзанням річки.^[1]

Речник компанії згодом заявив, що медіа-повідомлення з Угорщини та Сербії є політично вмотивованими, а рибу було заморено витоками з промислових підприємств уздовж Тиси, які відбувались через використання динаміту для підривання крижаних замкі́в на річці або просто через злиття неочищених каналізаційних стоків у річку.^[6]

Уряд Угорщини назвав зберігання ціанідів поруч з річкою безумством та відповідав, що погодні умови не були безпрецедентними.^[1] Звіти Європейського Союзу щодо катастрофи звинувачували у ній недоліки проектування золотодобувної шахти.^[7]

У середині лютого 2000 року, коли забруднення сягнуло румунської ділянки Дунаю, уряд Румунії тимчасово заборонив риболовлю та використання води Дунаю як питної.^[6]

Спадок

Природоохоронні групи, такі як Друзі Землі^[6] та Greenpeace, використовують катастрофу як один з аргументів про те, що слід заборонити небезпечні технології видобутку, такі як золотодобування шляхом купчастого вилуговування ціанідами.^[6]

Німецька метал-група Rammstein створила пісню про витік під назвою «Donaukinder» («Діти Дунаю»).

У парламенті Румунії було зроблено три спроби прийняти заборону на золотодобування ціанідним процесом у Румунії^[en], жодна з яких не була успішною.^[8]

Див. також

• Прорив греблі Вал-ді-Става
• Обвал залишкової стіни греблі шахти Асналколлар 1998 року
• Аварія на алюмінієвому заводі в Угорщині