Вишинський Кирило Валерійович

Кирило Валерійович Вишинський (19 лютого 1967, Дніпропетровськ — 23 серпня 2025, Москва, Росія) — колишній український^[1] проросійський, згодом російський журналіст. Керівник «РІА Новини-Україна», нелегалної філії російського інформагентства «РИА Новости». Депутат Держдуми Росії. У 2018 році був затриманий СБУ в себе вдома за звинуваченнями у створенні підривної проросійської інформаційної мережі в Україні та державній зраді.

Вишинський Кирило Валерійович
рос. Кирилл Валериевич Вышинский
Після втечі з України, 2019
Народився	19 лютого 1967(1967-02-19)  Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Помер	23 серпня 2025(2025-08-23) (58 років)  Москва, Росія
Країна	СРСР  Україна  Росія
Місце проживання	Київ
Діяльність	журналіст, головний редактор
Галузь	журналістика
Alma mater	Факультет української й іноземної філології та мистецтвознавства Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара
Знання мов	російська
Членство	Рада при Президенті РФ з розвитку громадянського суспільства і прав людиниd
Нагороди	Медаль «За повернення Криму» Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» I ступеня
IMDb	ID 12676575
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вишинський.

Життєпис

Народився 19 лютого 1967 року у Дніпропетровську (нині Дніпро).^[2] Навчався у середній школі N°67. Закінчив філологічний факультет Дніпропетровського університету. За словами його однокурсника Віталія Портникова, на першому курсі саме Портніков надихнув Кирила займатися журналістикою. Це вилилося у короткотривалу співпрацю, коли вони проводили інтерв'ю з відомими акторами і співаками, які приїздили до Дніпра, та публікували їх в університетській газеті. Пізніше колишні однокурсники перетнуться в офісі телеканалу ICTV, де вони деякий час із 1999 року вестимуть власні авторські передачі (Портников — тижневу підсумкову передачу «День сьомий», а Вишинський — сатирично-аналітичну програму «Насправді»).^[3][4]

Після університету працював вчителем російської мови і літератури в СШ № 67.

1996—1998 — працював журналістом на місцевому «11 каналі», який спочатку належав тодішньому Прем'єр-міністру України Павлу Лазаренку, а згодом — Віктору Пінчуку. Пізніше став одним з ключових авторів передвиборчого проєкту «Вуличне телебачення», в рамках якого готував прямі репортажі та телемости по Україні. Це допомогло Леоніду Кучмі переобратися у 1999 році на посаду Президента України.^[5] Тоді ж вів активну роботу над програмою «Насправді», яка спочатку з'явилася на дніпропетровському телебаченні, а згодом, перед президентськими виборами 1999 року, перейшла на загальнонаціональний канал ICTV.^[6]

З 1999 по 2006 роки — ведучий та редактор на телеканалі ICTV. З 2006 по 2011 рік працював журналістом на російському каналі «Росія-1».^[2] Після Євромайдану почав працювати у незареєстрованому офіційно в Україні інтернет-виданні «РИА Новости Украина».

28 жовтня 2004 року Кирило Вишинський разом з іншими представниками каналу ICTV Дмитром Кисельовим, Олександром Богуцьким та Михайлом Павловим критикували журналістів, які підписалися під заявою проти політичного тиску на їхнє ЗМІ.^[7]

У 2006 році, будучи шеф-редактором служби інформації телерадіокомпанії «Творче виробниче об'єднання „Телефабрика“», висувався кандидатом у депутати Дніпропетровської обласної ради від місцевого відділення Народної партії.

У 2007—2008 роках писав статті для профільного журналу «TELECITY».

За даними сайту «Миротворець», навесні 2014 року працював у Криму, де з підконтрольними йому журналістами виготовляв матеріали, які виправдовували тимчасову анексію Криму Росією. За цю діяльність Вишинський закритим указом президента Росії нагороджений нагородою РФ «За повернення Криму».^[8] Також нагороджений російською медаллю ордена «За заслуги перед вітчизною» за так зване «об'єктивне висвітлення подій в Криму».^[2]

15 травня 2018 року в офісі «РІА-Новини» та квартирі Вишинського співробітники СБУ провели обшуки. Під час обшуків знайдено паспорт громадянина РФ, який вручили Вишинському 2015 року.^[9] Також знайдено російські державні нагороди, серед яких два ордени та медалі. Кирилу вручили повідомлення про підозру за статтею 111 Кримінального кодексу (державна зрада). Склад злочину — «шкода суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності; державній, економічній та інформаційній безпеці України».^[10]

За даними СБУ, після повернення до Києва Вишинський з кількома іншими журналістами розгорнув активну діяльність з інформаційної підтримки терористичних організацій «ЛНР» та «ДНР». Щомісяця Вишинський отримував для проведення такої своєї діяльності 53 тисяч євро, в цілому СБУ оцінює щомісячне фінансування Вишинського з боку РФ у 100 тисяч євро. Кошти заходили через територію Сербії, а туди — із РФ. Для трансферу грошей та маскування їхнього російського джерела Вишинський зареєстрував кілька юридичних осіб, в тому числі ТОВ «Интерселект», яке діяло під брендом «РИА Новости Украина».^[11]

Згодом ці гроші розподілялись Вишинським між структурами та особами, які були залучені до цієї протиправної діяльності.

16 травня 2018 року Вишинського доставили в Херсон, де суд обирав йому запобіжний захід, прокуратура просила про взяття його під варту. 21 травня 2018 року захист подав апеляцію на арешт, однак колегія суддів ухвалила апеляційну скаргу захисників залишити без задоволення^[12][13][14].

1 червня 2018 року заявив, що відмовляється від українського громадянства, натомість просить Путіна надати йому «правовий статус» і «вжити заходів щодо звільнення з-під варти».^[15]. У Державній міграційній службі зазначили, що відмова від громадянства неможлива, якщо людині повідомили про підозру^[16]. До того ж припинити українське громадянство може тільки указ президента України^[17].

23 серпня 2019 року, за словами адвоката Андрія Доманського, Кирило Вишинський відмовився від обміну на громадян України, засуджених у Росії.

28 серпня 2019 року апеляційний суд Києва звільнив Вишинського з-під варти, після чого він погодився брати участь в обміні ув'язненими між Росією та Україною^[18], але згодом заявив, що не братиме участь в обміні^[19].

7 вересня 2019 року взяв участь в «обміну полоненими» між Україною і Росією. При прибутті його до Москви його зустріли знімальна група ВДТРК та керівник пропагандистської агенції «Sputnik» («Россия сегодня») і давній друг Дмитро Кисельов.

Помер 23 серпня 2025 року у Москві внаслідок проблем зі здоров'ям^[20][21].

Російські державні нагороди

• 2014 — закритим наказом Путіна нагороджений медаллю Міністерства оборони РФ «За повернення Криму»^[10]
• 2014 — російський орден «За заслуги перед Вітчизною». Нагорода була вручена «за об'єктивне висвітлення подій в Криму»