Владиславський-Падалка Іпполіт Васильович

Іпполіт Васильович Владиславський-Падалка (*1872 — 10 лютого 1920) — український паркобудівник та садівник, художник-пейзажист, автор і реалізатор проєкту Давидовського парку, проєкту парку в Асканії-Новій, парків в Молдові та околицях Львова. Засновник першого садово-будівельного підприємства на Півдні України (1910-ті роки).

Життєпис

Народився в 1872 році від першого шлюбу Василя Васильовича Владиславського-Падалки, дворянина, титулярного радника — секретаря Аккерманської повітової земської управи. Матір його звали Надія, до шлюбу — Папашик, померла до 1877 року. Батько в цьому ж році одружується вдруге. Батько помирає в березні 1882 року На прохання вдови Анни Михайлівни земська управа, якій померлий віддав 13 років, виділяє гроші лише на поховання, на пенсію їх не знайшлося. Допомогли родичі і всі п'ятеро синів Василя Васильовича отримали гарну освіту.

Іпполит закінчив Кишинівську гімназію. За іншою версією навчався в Одеському міському будинку для сиріт. Наступна сходинка — Одеська школа садівництва імені Г. Г. Маразлі. Згідно відомостей про випускників школи (під час навчання Іполіта школа мала назву — Школа садівництва і городництва) Іполит навчався від 1 жовтня 1887 року по 15 вересня 1890 року. Іпполит був одним з кращих учнів — переможець «Свята троянд» товариства садівників в Олександрійському парку м. Одеси (1870).

Згодом працював помічником садівника в міському розсаднику.

В «Нарисі Весело-Боковеньківського дендрологічного парку» Микола Давидов називає ім'я чоловіка, за проєктом якого було створено дивовижний парк в степу, — це «маляр-пейзажист Іполит Васильович Владиславський — Падалка».

Академік Георгій Висоцький в передмові до Нарису написав про Іполита Васильовича так — «Він (М. Давидов) запрошував для консультації та складання планів спеціялістів-парководів і одного видатного українського артиста-маляра».

На конкурс, який оголосив М. Давидов, він подає п'ять малюнків та перемагає на ньому. М. Л. Давидов у згаданому нарисі напише, що Іполит Васильович упродовж більш ніж двох десятків років наглядав над усіма роботами в парку, який «розбито в англійському природному пейзажному стилі, що вважає за свою вчительку природу з усіма її принадами і красотами».

Зі спогадів друга М. Давидова, вчителя О. С. Ліненко: «З весни 1889 року щодня можна було бачити у всяку погоду, як годинами бродили, стояли, обговорювали кожен горб, улоговинку, схили балок, низовинні місця річки Веселі Боковеньки. Н. Л. Давидов з І. В. Владиславським-Падалкою були невідступними. У 1891 році І. В. Владиславським-Падалка закінчує проєкт парку в 10 десятин, а до цього часу була закладена школа вже для дерев і чагарників, збудована оранжерея, почалося викорчовування старого фруктового саду батьківського».

За зароблені гроші він відкрив в Одесі «Перший на Півдні садобудівельний заклад».

Іполит Васильович створив і інші надзвичайні шедеври — проєктував знаменитий біосферний заповідник «Асканія-Нова» барона Фальц-Фейна (1884—1893), дендрологічний заповідник в с. Цауль на 64 гектарах (до 1914), парк в с. Редю-Маре (Дондюшанський район) в 1912—1914 роках (обидва останні — в Молдові).

Помер 10 лютого 1920 року в Криму.

Література

• Давидов М. Л. Нарис Весело-Боковеньковського дендрологичного парку. — Харків, 1928.
• Микола Львович Давидов та його краєвидний сад / Упоряд. В. А. Сердюк. — Київ, 2024. — 655 с.
• Потапенко Г. Й. Весело-Боковеньківський дендрологічний парк. — Одеса: Одесполіграф, 1928. — 17 с.
• Грисюк Н. М. Дендрологический парк «Весёлые Боковеньки» / Н. М. Грисюк. — Киев: АН УССР, 1956. — 118 с. (рос.)
• О. С. Линенко Давидов М.: Біографічний начерк. — Харків, 1958. — 18 с.
• Ямщиков Г. Наследие Арнольда Регеля. Исторический, национальный, пейзажный, архитектурный и художественный стиль садов и парков конца XIX — начала XX веков: монография. — Изд-во Моск. гос. ун-та леса, 2009. — 558 с. (рос.)
• Гусейнов Г. Д. Господні зерна: художньо-документальний життєпис: у 10-ти кн. / Г. Д. Гусейнов, Кривий Ріг. — Дніпропетровськ, 2000—2005.
• Маруценко В. Г. Боковенька-2006. Степовики. Біографічний довідник. — Долинська, 2007. — 172 с.
• Сердюк В. А. Родознавчі та краєзнавчі флоеми. — Київ, 2021. — 300 с.

Посилання

• Іполит Васильович Владиславський-Падалка // Аккерманіка.
• Гордість України — заповідник «Асканія–Нова» // Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека імені Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія.