Владислав Козебродський

Владислав Козебродський (пол. Władysław Koziebrodzki; 29 червня 1839, Колодіївка ^[2]— 13 лютого 1893, Хлопичі^[3]Підкарпатське воєводство) — польський граф, драматург і письменник. Посол до Галицького краєвого сейму IV, V i VI каденції (1877—1893)

Владислав Козебродський
пол. Władysław Koziebrodzki
Народився	29 червня 1839(1839-06-29)[1]  Колодіївка, Австрійська імперія
Помер	13 лютого 1893(1893-02-13)[1] (53 роки)  Хлопичі, Хлопиці, Ярославський повіт, Польща
Країна	Австро-Угорщина
Діяльність	письменник, драматург, політик
Знання мов	польська
Членство	Галицьке господарське товариство
Партія	Польський клубd
Рід	Q63531345?
Діти	Ewa Dzieduszyckad
Владислав Козебродський у Вікісховищі

Життєпис

Народився у родині Адама і Матильди із Загурських. 1857 року закінчив Технологічний Інститут в Кракові. Закінчував свою освіту в Парижі, коли спалахнуло польське повстання 1863 року. Козебродський поспішив на батьківщину, але був там арештований, а після звільнення жив у Швейцарії, де надрукував кілька брошур політичного змісту: «Być albo nie być», «Со robić?», «Galicyja i Austryja» та інші.

У 1867 році оселився у своїх маєтках під Краковом. На літературну ниву Козебродскій виступив в журналах з низкою повістей, романів і критичних нарисів, найпопулярнішими з яких були драми: «Po śliskiéj drodze» (1868), «Klaudyja» (1871), але особливо одноактні п'єси: «Pokusa», «Balowe rękawiczki», «Po ślubie», «Zakochana para», «Zawierucha» «W jesieni», «Celina».