Власов Володимир Григорович

Володимир Григорович Вла́сов (нар. 5 лютого 1927, Одеса — пом. 15 липня 1999, Одеса) — український живописець; член Спілки радянських художників України з 1957 року^[1]. Батько художника Олександра Власова.

Власов Володимир Григорович
Народження	5 лютого 1927(1927-02-05)  Одеса, Українська СРР, СРСР
Смерть	15 липня 1999(1999-07-15) (72 роки)
	Одеса, Україна
Країна	СРСР  Україна
Жанр	жанрове малярство, портрет і пейзаж
Навчання	Одеське художнє училище (1947) і Московський державний академічний художній інститут імені Василя Сурикова (1953)
Вчитель	Павлюк Микола Артемович, Мучник Леонід Овсійович, Шелюто Микола Андрійович, Мочальський Дмитро Костянтиновичd і Гангур Василь Михайлович
Діяльність	художник
Відомі учні	Ванденко Леонід Дмитрович
Член	Спілка радянських художників України
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Власов.

Біографія

Народився 5 лютого 1927 року в місті Одесі (нині Україна). 1947 року з відзнакою^[1] закінчив Одеське художнє училище, де навчався у Миколи Павлюка, Леоніда Мучника, Миколи Шелюто; 1953 року — Московський художній інститут (майстерня Дмитра Мочальського. Дипломна робота — картина «Майбутні офіцери».

Після закінчення навчання повернкувся до Одеси. З 1965 року жив в будинку на вулиці Торговій, № 2, квартира 13. На будинку йому встановлена меморіальна дошка^[2]. Помер в Одесі 15 липня 1999 року.

Творчість

Працював в галузі станкового живопису. Автор тематичних картин в традицях соцреалізму, портретів, пейзажів. Серед робіт:

• «Майбутні офіцери» (1953);
• «Одинока гармонь» (1957);
• «У полудень» (1957);
• «До трудового життя» (1958);
• «Підводники» (1960);
• «Сіяч» (1963—1967);
• «Прикордонники» (1965);
• «Стара козача церква» (1968, полотно, олія);
• «П. Кравченко» (1968, полотно, олія);
• «Дари моря» (1968);
• «На майдані» (1968—1972);
• «Човни» (1969);
• «Михайло Божій» (1969, полотно, олія);
• «Архітектор В. Голод» (1970);
• «Сталінград» (1971);
• «Батьківщина» (1972—1975);
• «Літо» (1974);
• «Житомирщина. Тетерів» (1974);
• «Житомирські далі» (1976);
• «Вечір» (1976);
• «Син» (1978);
• «У морі» (1984);
• «Безсмертя» (1987);
• «До нових берегів» (1989);
• «Місто поблизу моря» (1990);
• «Я. Галкер» (1999).

Брав участь у республіканських виставках з 1954 року, всесоюзних — з 1953 року, зарубіжних — з 1966 року. Персональні виставки відбулися в Одесі у 1963, 1989, 1997 роках, Києві у 1963, 1989 роках, Кишиневі у 1963 році.

Окремі роботи художника зберігаються в Національному художному музеї України в Києві, Одеському художньому музеї.

Відзнаки

• Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР;
• Заслужений художник УРСР з 1972 року.