Валахо-молдавський ізвод

Валахо-молдавський ізвод — ізвод церковнослов'янської мови, поширений на території Волоського та Молдавського князівств. Вживався в адміністративній (до XVI століття) та церковній (до XVII — початку XVIII століття) сферах^[1].

Характеристика

Хоча валахо-молдавський ізвод був створений на основі церковнослов'янської мови, на нього значно вплинули сусідні до Румунії слов'янські мови, особливо болгарська, дещо менше сербська (у Волощині) та українська й російська (у Молдавії). Починаючи з XV століття, ізвод зазнавав значних впливів румунської мови^[2].

Історія

Використання

Після великого розселення слов'ян церковнослов'янська мова стала літургійною у Східній Європі та в Румунії зокрема під впливом південнослов'янських ранньофеодальних держав. Перехід до церковнослов'янської на території сучасної Румунії відбувся приблизно в X столітті^[3]. Більшість румунів не розуміли церковнослов'янської, проте її знали духовенство, князі, бояри, писарі, купці^[4].

Валахо-молдавський ізвод церковнослов'янської мови використовувався також як літературна мова румунських князівств Молдавія та Волощина, зокрема, в літописах, законах, документах та іноді в особистих листуваннях^[3]. Це також призвело до інтеграції румунської писемності до писемної культури їхніх сусідів^[5].

Перехід на румунську

Найдавніші договори (записи) румунською, а не церковнослов'янською, датовані 1575—1590 роками. До 1655—1660 років усі адміністративні документи в румунських князівствах були переведені із церковнослов'янської на румунську^[6].

Заміна слов'янських релігійних текстів із валахо-молдавського ізводу на румунську почалася із румунськомовних перекладів у Мармарощині наприкінці XV століття, а згодом у Трансильванії під час Реформації^[7]. У Волощині Євангеліє було перекладено народною мовою у 1512—1518 роках, а 1688 року була надрукована румунськомовна Бухарестська Біблія^[3].

Проте православна церква чинила спротив переходу на румунську. У Молдавії церковні твори видавалися церковнослов'янською до 1731 року, а у Волощині — до 1745^[8].

Спадщина та оцінки

Корезі, волоський друкар XVI століття, висловлювався проти використання церковнослов'янської в церквах, оскільки священники розмовляли з народом мовою, незрозумілою людям, а крім того, стверджував, нібито всі народи мають Слово Боже власною мовою, окрім румунів^[3]. Димитрій Кантемир, молдавський науковець, вважав використання церковнослов'янської «варварством», що спричинило культурний регрес^[8].

Проте валахо-молдавським ізводом створено деякі твори румунської культурної спадщини, як-от літописи, низка історіографічних праць, «Повчання» Нягоє Басараба тощо^[9].