Влодзімеж Ленкевич

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ленкевич.

Влодзімеж Ремігіуш Ленкевич-Іпогорський гербу Котвич (пол. Włodzimierz Remigiusz Lenkiewicz-Ipohorski; 1878, с. Телешниця Ошварова — перед 1966, Лондон) — польський історик, педагог, урядовий комісар (1920—1926) і бургомістр (1929—1934) Тернополя, почесний громадянин Тернополя.

Влодзімеж Ленкевич
Бургомістр Тернополя
1929 — 1934
Попередник	Станіслав Седлецький
Наступник	Станіслав Відацький
Урядовий комісар Тернополя
1920 — 1926
Попередник	Семен Сидоряк
Наступник	Казімеж Яворчиковський
Народився	1878(1878) с. Телешниця Ошварова, нині Бещадського повіту Підкарпатського воєводства Республіки Польща
Помер	перед 1966 м. Лондон
Відомий як	історик
Країна	Польща
Національність	поляк
Alma mater	Філософський факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Професія	історик, учитель
Нагороди	Орден Відродження Польщі (Офіцерський Хрест) Почесний громадянин міста Тернополя
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився 1878 року в Телешниці Ошваровій^[1] (Ліського повіту, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія, нині Бещадського повіту Підкарпатського воєводства Республіки Польща). Мав брата Адама (1888—1941)^[2] і сестру Марію (1888—1948)^[3].

Під час четвертого року студій на Філософському факультеті Львівського університету в 1899 році отримав стипендію фундації Барчевського^[4]. Закінчив навчання з науковим ступенем доктора філософії^[1][5]. Був звичайним членом Історичного товариства у Львові^[6] і Повітової шкільної ради^[5].

Став учителем історії та географії. У березні 1902 року зі заступника вчителя іменований вчителем середніх шкіл і переведений з П'ятої львівської гімназії до гімназії в Тарнові^[7]. Упродовж 1911—1931 років був директором Другої тернопільської гімназії ім. Юліуша Словацького^[8][9][10].

Будинок колишньої Другої тернопільської гімназії ім. Юліуша Словацького

Під час Першої світової війни заснував у Тернополі Товариство польське^[11], пізніше в часі польсько-української війни був інтернований українцями (1919)^[12].

Від 1920 до січня 1926 року був урядовим комісаром м. Тернопіль. Тоді міська рада надала йому звання почесного громадянина Тернополя^[5][13]. Від 1921 до 1927 — голова футбольного клубу «Креси». 1929—1934 — бургомістр Тернополя^[14]. Будучи на посаді директора Другої тернопільської гімназії, 5 грудня 1929 року взяв відпустку^[5] для виконання уряду бургомістра, а 30 листопада 1931 року на власне прохання переведений у стан спочинку^[5]. У березні 1933 року став заступником голови комітету в справі будівництва пам'ятника Юзефові Пілсудському в Тернополі^[15]. У 1930-х роках був власником автомобіля, що на той час ще було доволі рідкісним явищем у Тернополі^[16].

Був одружений, мав двох дітей (1900 і 1903 р.н.). Помер перед 1966 роком у Лондоні^[10].

Відзнаки

• Хрест Незалежності^[5]
• Офіцерський хрест Ордена Відродження Польщі (2 травня 1924)^[5][17]
• Ювілейний хрест для урядовців і цивільних службовців (Австро-Угорщина)^[9]
• Почесний громадянин Тернополя (1926)

Публікації

• «Udział Rosji w pokoju karłowickim 1699» (1901)^[18],
• «Wychowanie estetyczne młodzieży» [Архівовано 7 березня 2017 у Wayback Machine.] (1912).